«The most common form of human stupidity Is forgetting what we are trying to do» (F.N.) «Найбільш поширена форма людської глупоти – забувати, що ми прагнемо зробити» (Ф. Ніцше)
Вибачте віруючі, що цитата не з Біблії, але в цьому випадку Фрідріх Ніцше дуже чітко сформулював одну з важливих біблійних істин: ніколи не забувати до чого ми покликані – як особистість, як сім’я, як християнська спільнота. Якщо ми забуваємо своє первинне покликання як чоловік, батько, син, Боже дитя, то ми починаємо робити, як мінімум, дурості, як максимум, – жахливі своєю нелюдськістю вчинки.
Навіть досить велике християнське співтовариство в якийсь період часу в певному місці може почати робити дурниці, забувши своє первинне покликання – бути перш за все Тілом Христовим і здійснювати Його місію в цьому грішному світі, який страждає, а не стати агресивним представником тимчасової політичної сили, здійснюючи або підтримуючи її (часто свідомо) брехливі заяви.
- Про неприйнятність деяких форм насильства з погляду християнської моралі
- Відчуження – глибинна трагедія людської сутності
Богословсько-історична пам’ять нерідко підводить християнську спільноту, коли вона забуває в чому суть справжньої людяності, навіть тоді, коли ми намагаємося розлюднити (дегуманізувати) ворога, або ж ворог намагається розлюднити нас. В результаті, ми втрачаємо свою ідентичність у Христі, яка руйнується вірністю політичній ідентичності, і ми втрачаємо своє покликання, яке пригнічується політичним, а не євангельським, ідеологічним метанаративом і дискурсом.
1 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що християнська етична система не може бути політичним компромісом, оскільки політика не є голосом Бога або навіть його частиною, як і політична партія не є зримою присутністю Бога в суспільстві.
2 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що, видимою присутністю Бога на Землі є виключно Церква, Тіло Христове, яке складається з сповідуючих християн, в яких живе Дух Святий, і для яких вірність Христу – первинна. Вірність ж політичній ідеології – абсолютно вторинна і знаходиться тільки в рамках євангельського вчення про Бога, людину, суспільство, навколишній світ.
3 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що там, де Євангеліє (як феномен) про Христа як Месію і Царя НЕ проголошується християнською спільнотою (і словами, і способом життя), там політика (як феномен) бере на себе месіанські зобов’язання і починає визначати суть і форму і нерідко навіть рамки Євангелія.
4 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що надії всього світу все більше і більше стають пов’язаними з політикою і пошуком виключно політичних рішень держав щодо миру та безпеки. Надія ж Церкви і сповідуючих християн пов’язана з Радісною новиною і есхатологічним сподіванням на здійснення Царства Божого як тут і зараз незримо, так і там і тоді зримо.
5 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Церква не є посередником між Богом і людиною в політичному житті суспільства. В іншому випадку вона очолює політику, претендуючи на роль Бога, а не трансформує її життя згідно етики Царства Божого, частиною якого вона сама є. Єдиним і справжнім Посередником між Богом і людиною є виключно Ісус Христос, Син Божий, істинний Бог. Церква ж – Це Тіло Христове, в якому Христос, як Посередник між Триєдиним Богом і людиною, є Глава Тіла, Його зриму присутність у світі, яка через місіональну присутність і рішення може перетворювати політичні процеси ….
6 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Радісна Звістка про примирення з Богом і перетворююча сила Духа Святого – єдиний перетворюючий інструмент Церкви: якщо перетворюється сутність людини, то перетворюється її мислення (μετανοια) і спосіб життя, перетворюється політика.
7 Ми, християнська спільнота, досить часто забуваємо, що Церква, перш за все, – надрасова, хоча і складається з різних рас; надетнічна, хоча і складається з представників різних етносів; надмовна, хоча і складається з носіїв різних мов; надполітична, хоча і складається з людей, які дотримуються різних політичних поглядів; до того ж вона – наддержавна.
Ми добре навчилися і пам’ятаємо, що таке бути неполітичним, або ж вельми аполітичним (не вірю, що такі існують в природі). І, здається, все більше і більше забуваємо, що ж означає бути людяним.
«Бути людяним – це значить перебувати в належних відносинах з Богом, з іншими людьми й зі світом. Гріх спотворив і практично знищив ці взаємини, але у Христі, досконалій Людині, вони відновлюються … Кожен з трьох видів взаємин відновлюється, коли ми все більше і більше перетворюємося в образ Христа. Христос є досконала Людина, єдина Особистість, Хто в повноті втілив в Собі образ Божий, тому чим більше ми походимо на Нього, тим більш людяними ми стаємо ». (Кріс Райт)
