Актуальне

Служіння церкви в часи пандемії

Зрозуміло, що постійні виклики, пов’язані з пандеміями, вимагають від нас думати і діяти в глобальному плані. Проте важливо зосереджуватися на місцевому рівні, щоб вирішити великі загрози бідності, нерівності, зміни клімату та втрати біорізноманіття, стійкості до антибіотиків, фінансових криз. Це все впливає на працевлаштованість та засоби до існування у всьому світі. Служіння суспільству, у такі часи потреба і гостра необхідність.

«Співпраця задля загального блага – це те, що допоможе нам пройти цю пандемію».

Роуен Вільямс добре сформулював наше завдання в ці часи:

«Нам потрібно справжнє переосмислення моральної та духовної політики – такої, яка має відчуття суспільного блага, відповідальності та служіння…»

Я пропоную три ключові дари, які церква описала для служіння загальному добру з вірою, надією та любов’ю у внутрішньо- та міжпандемічному світі.

  1. Дар «вкоріненої» вірної присутності

Нам не потрібно далеко дивитися, щоб побачити негативні наслідки «втрати опори». Ми живемо в той час, коли примусово переміщені особи зараз знаходяться на найвищому рівні, коли-небудь зафіксованому. 70,8 мільйона людей не проживають у звичних будинках та громадах. Вони вирвані з усіма пов’язаною з цим невпевненістю та ризиками.
Ми маємо повинні захищати та доглядати за вразливими місцями в наших громадах, які зазнають непропорційного та негативного впливу наслідків пандемії, в тому числі переміщених осіб.
Місцеві християни можуть бути ефективними як для підвищення обізнаності вразливих груп, так і для практичного залучення до задоволення потреб там, де інфраструктура підтримки бідна чи її взагалі немає.
Таким чином ми можемо зробити значний внесок у зміцнення громадянського суспільства та стійкості, особливо в регіонах, де існує або слабка, або навпаки авторитарна держава.
Фермер-теолог Венделл Беррі звертає нашу увагу на важливість любові та турботи про фізичні райони, в яких ми живемо.
Пандемія звернула увагу на численні проблеми, які ми створили через наше погане управління природним світом (навіть над нашими тілами), і Беррі разом з іншими християнськими екологами нагадує нам про необхідність вірної прихильності до місця, з молитвою, щоб Божа воля була здійснена на землі, як і на небі. Тим самим примирити і відновити як людське, так і нелюдське творіння.
Тож, де це можливо, нам потрібно стверджувати місцевих мешканців та працювати над підтримкою гідності і цілісності як цієї землі, так і її мешканців.

  1. Дар «любові та здорового розуму»

Ми повинні як ніколи усвідомити важливість правдивості та довіри в суспільстві. У постправдивому, цифрово-взаємопов’язаному світі ключовою роллю церкви є продовжувати розвивати учнівство у «любові та здоровому розумі» (2 Тимофію 1:7).
Гордість, власні інтереси та незнання сприяли плутанині та спотворенню істини, що домінує в публічному дискурсі та сіє страх і недовіру.
Церква має життєво важливий внесок, який вимагає від нас контекстуального занурення, доречності та смиренного служіння істині.
Наше прагнення до істини потребує стійкого розуму, заснованого на любові та служінні Євангелію миру, а не на страху. Під час кризи нам потрібно знайти способи ефективно розкривати та передавати правду.
Нам також потрібно створити здатність до пророчих та життєдайних зв’язків між «великими історіями» нашої віри та «маленькими історіями» нашого повсякденного життя. Історії, які передають надію на волю Бога «як на землі, так і на небі».

  1. Дар співпраці

Мусса Факі Махамат, голова Комісії Африканського Союзу, зазначив, що пандемія повинна «служити гімном багатосторонності та солідарності».
Наше покликання – співпрацювати та досягати різних розбіжностей, щоб діяти на загальне благо. Якщо серйозно сприймати своє покликання брати участь з любов’ю, уявою, відданістю та енергією у розбудові та зміцненні наших місцевих громад, ми будемо підвищувати громадянський імунітет та стійкість місцевих мешканців у невизначеності.
Таким чином, наше служіння в любові передає центральне письмо Євангелія добра, що Бог любить цей світ і бажає його відновлення на шляхах мудрості та любові.
Висновок
Уроки історії спонукають нас перевірити, чи придатні наші структури та способи для здійснення цілей. Що потрібно змінити, щоб забезпечити ефективний внесок у загальне благо наших громад?
Євангельські розповіді демонструють, як Ісус часто реагував на те, як задовольнити нагальну потребу. Covid-19 може бути просто надзвичайним втручанням, на яке ми можемо звернути увагу та продемонструвати, що Божа любов з’явилася на землі – і це завдяки Ісусу Христу.
Вплив пандемії служить підкресленням важливості для церкви відновити зв’язок із цілісним характером учнівства – по-перше, віддано приймати наші місцеві, заповітні обов’язки, любити землю та її мешканців; по-друге, виховувати правдивість і довіру; і по-третє, визнавати мудрість спільної роботи задля загального блага.
З цією метою, як і першим послідовникам Ісуса, нам потрібно відкинути свою гордість та егоїстичну впевненість і смиренно зайти в наші околиці, співпрацюючи з людьми, з якими ми стикаємось.
Тоді ми виявимо мудрість і любов через слово і діло до царства справедливості й миру, якому немає кінця.

Керол Кінгстон-Сміт

Джерело:
https://evangelicalfocus.com/lausanne-movement/7998/hungry-for-good-news-in-pandemic-times
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button