Блог Сергія Головіна

Кроскультурний холодильник

Ми неминуче сприймаємо Добру Звістку в контексті своєї культури. Однак цей контекст настільки звичний, що ми, як правило, не усвідомлюємо його існування. Поки ми «у своїй тарілці», ми навіть не помічаємо його – як не помічаємо повітря, яким дихаємо, поки що з ним усе гаразд.

Невдовзі після розпаду Радянського Союзу мені довелося займатись обміном студентами з християнськими коледжами Америки. Тих, хто приїжджав, розселяли в місцевих сім’ях, попередньо провівши «орієнтацію» – докладний інструктаж про відмінності північноамериканської та східноєвропейської культур. Серед безлічі специфічних порад давалася і така: будьте готові до того, що пропоновані вам холодні напої за американськими мірками будуть теплими (в американців заведено наповнювати склянку льодом). Це буде не проявом неуваги, а, навпаки, турботи про вас: у нашій культурі вважається, що від холодного пиття хворітиме горло.

Після закінчення семестру, перед тим, як студенти поверталися додому, ми знову зустрічалися, щоб обговорити набутий ними кроскультурний досвід. На пропозицію поділитися найкумеднішим випадком за час навчання одна студентка розповіла таку історію. Незадовго до закінчення поїздки їй таки захотілося попити води «майже як удома». Вона наповнила склянку і поставила її в холодильник охолоджуватися. Через пів години вона не виявила там склянки й знову зробила те саме. Непорозуміння вирішилося лише на третій раз, коли дівчина звернулася до господині. Виявилося, що та теж була неймовірно вражена, щоразу виявляючи, що хтось лазив у її холодильник і ставив туди склянку води. Виливши воду, вона прибирала склянку на місце.

Ця історія дала мені цілих два уроки. Перший – що жодні інструктажі не застрахують від культурного конфлікту. Здавалося б, яка різниця може бути у сприйнятті холодильника? Холодильник він холодильник і є! Але в культурі, де будь-якої миті можна, зайшовши в магазин, накупити бажаних продуктів, домашній холодильник служить для охолодження та підтримки їхньої свіжості. Довго їжу в ньому не зберігають. Недарма в американській версії англійський магазин зветься store (основне значення цього слова – «склад»). У наших же краях у ті роки полиці магазинів були порожні. За продуктами вирушали, як на полювання. Треба було спочатку вистежити хоч якийсь товар, а потім ще й не прогаяти його, вистоявши не одну годину в чергах. І якщо кампанія увінчувалась успіхом, брати потрібно було стільки, скільки зможеш, адже коли пощастить наступного разу − було невідомо. Оскільки ж відпускався товар в обмежених кількостях (наприклад – 250 грамів олії «в одні руки», тобто на людину), багато хто стояв у чергах з дітьми та немовлятами, щоб можна було взяти більше.

В результаті холодильники у всіх були забиті їстівними запасами під зав’язку. Існував навіть жарт, що СРСР – дивовижна країна: у магазинах нічого немає, але холодильники у всіх повні; холодильники у всіх переповнені, але всі незадоволені; всі незадоволені, але всі голосують за. Нехай вибачать мені ті, хто страждає на ностальгію за тими часами, але для радянської людини холодильник був стратегічною ланкою сімейного добробуту. Тому якщо гостю тоді казали, що він може брати звідти все, що забажає, це було проявом найвищого ступеня довіри. Це все одно, якщо сьогодні дати кому-небудь про всяк випадок свою банківську картку з необмеженим кредитом, сподіваючись, що він не стане нею зловживати. Ось так: виявилося, що той самий побутовий прилад у різних культурах мав різне значення!

Другим же уроком стало осяяння мене щодо ситуації, пов’язаної з холодильником, в яку потрапили ми з дружиною, вперше опинившись за океаном. Після прильоту нас зустріли американські друзі, які проживали неподалік аеропорту. Вони завезли нас до себе і поїхали на роботу, сказавши насамкінець: «Будьте як удома». Цю фразу ми, відповідно до норм власної культури, зрозуміли як прояв ввічливості, що насправді означає «не забувайте, що в гостях».

Намагаючись нічого не чіпати, ми сиділи на кухонних стільцях біля своїх валіз, чекаючи місіонера, який мав заїхати за нами з іншого міста за кілька годин. Але нічого не чіпати виходило не дуже добре. По-перше, ми вперше були в американському домі, і нам було дуже цікаво подивитися, як живуть заокеанські брати у Христі. По-друге, наша подорож тривала вже майже добу, і ми були неймовірно голодні. А на столі нічого не було виставлено. Яких зусиль ми не докладали, наш погляд знову і знову упирався у величезний холодильник, що домінував у просторі кухні (принаймні, нам так здавалося).

Одного разу навіть, не витримавши, ми злегка прочинили його дверцята, і тут же з жахом зачинили, уникаючи спокуси! Там на полицях були акуратно розкладені апетитні сендвічі, прозорі коробочки зі свіжими салатиками, банки з ще дивовижною тоді для нас кока-колою та іншими газованими напоями, про які ми навіть не чули.

Місіонер, що приїхав за нами, в цьому будинку раніше не бував і з господарями знайомий не був. Але перше, що він зробив, увійшовши, – це розчинив холодильник і, вихопивши з нього банку кока-коли, відразу почав жадібно пити з неї (на подвір’ї було дуже жарко). «Як він сміє! – жахалися ми в серцях. – Він же християнин! Тепер же на нас подумають, що це ми вкрали колу з їхнього холодильника! Як він може так чинити з нами?!». Інцидент незабаром забувся під напливом нових вражень. Лише через багато років, після розповіді американської студентки про її кумедне непорозуміння з радянським холодильником, перед моїм уявним поглядом випливла з глибин підсвідомості картина страв у тому американському холодильнику, і мене осяяло: все це було розкладено там спеціально для нас!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button