Задовго до наших днів, коли Європа ще тішилася науковим прогресом, Фрідріх Ніцше записав своє похмуре пророцтво: «Бог помер. Ми вбили Його». На думку філософа, це страшне вбивство кидає тінь на майбутнє нашого світу, тож останні люди житимуть у мороці та холоді, у відчаї та розгубленості.
Сьогодні, з огляду на успіхи технологій у створенні інформаційного шуму, він міг би сказати дещо інакше: «Бог не помер, але Він нам більше не заважає, ми заглушили Його».
Ніцше давно мертвий, а Бог живий, і Він не мовчить. Він говорить до людей через природу, пророків, події, історії, чудеса, священні книги. Сумою всього Божого одкровення стало явлення Ісуса Христа як втіленого Слова.
У Своїх притчах Ісус роз’яснював людям, як Бог сіє Своє слово, а диявол краде добре насіння (Лк. 8:11-12). Також він нагадував про нашу людську відповідальність за те, як ми слухаємо (Лк. 8:18).
Служіння і проповідь, смерть і воскресіння Ісуса змінили життя багатьох людей того часу, але не всіх. Усі «мали вуха чути» (Лк. 8:8,15), але не всі почули, не всі налаштували свій слух, не всі прийняли Слово в серце.
Шум народів та імперій, воєн і повстань, свят і оргій, монет і пісень, страт і видовищ заглушав Божественне Слово. Хоча хто хотів чути − чув і приймав. Реакція людей визначалася не якістю звуку і не здатністю вуха, а станом серця. Одні озлоблювали серця і закривали вуха, інші слухали на всі вуха і відкривали свої серця.
Відтоді Євангеліє було проповідувано до краю землі, стало доступним для більшості людей. Навіть у нашу секулярну епоху Біблія залишається найпопулярнішою книгою.
Радіо, телебачення та інтернет допомогли донести Боже Слово в найтемніші куточки нашого світу. Важко знайти людину, яка не чула б про Бога і Біблію. Але більшість так і не почула Бога і не прийняла Боже Слово.
Чому ж люди не чують Слово? У пошуках виправдань своєї глухоти вони посилаються на «об’єктивні факти», зокрема на брак або надлишок інформації. Раніше говорили, що інформації мало, а сьогодні дедалі частіше говорять про те, що інформації забагато, що інформаційний шум заважає чути Боже Слово, плутає, збиває, відволікає, стомлює.
Справді, сучасні люди знають дуже багато, настільки багато, що легко губляться і тонуть у потоках інформації. Хоча буде правильно сказати інакше: вони мають доступ до інформації й тому вважають, що знають багато. Вони мало запам’ятовують, ще менше осмислюють. Але за потреби можуть скопіювати і вставити все, що потрібно. Ці два кліки − скопіювати і вставити − дають упевненість, що все доступно, зрозуміло і легко вирішується.
Технологічні переваги створюють ілюзію того, що ми керуємо інформацією, а за допомогою неї − і своїм життям. Насправді ж інформацією керуємо не ми. Хтось дбає про те, щоб ми почули, побачили, прочитали саме це, а не щось інше. Хтось передбачає нашу реакцію і подальші дії. Хтось розпоряджається нашим часом, кредитними картками, контактами, подіями, рішеннями.
Те, що нам здається інформаційним простором, являє собою поле духовної війни. Інформаційний шум − це звуки невидимої битви за серця і уми людей.
Тоді як Добра Звістка продовжує лунати, далеко не кожен здатний знайти її хвилю, розчути те саме рятівне Слово.
Я пам’ятаю, як за радянських часів доводилося ловити потрібну радіохвилю, щоб почути далекі голоси проповідників Божого Слова. Їх глушили, їх було непросто розчути.
Радіо майже в минулому. Хоча навіть сьогодні, втрачаючи час у заторах, ми шукаємо улюблену хвилю серед сотень інших. Тож ця аналогія все ще працює.
Але набагато частіше люди шукають потрібні слова в інтернеті − набирають у пошуковику слово і вирушають за посиланнями. Далеко не завжди ці посилання ведуть у потрібний бік. Багато сайтів звучать схоже, але не мають нічого спільного з шуканим ресурсом.
Сьогодні вороги Доброї Звістки не настільки агресивні, але як ніколи винахідливі на брехню і маніпуляції, хитрі й підступні. Вони пропонують слова замість Слова − солодкі, звабливі, порожні, оманливі. На ту саму тему, але іншого походження. Це слова про Бога, але не від Бога. Ці слова виправдовують будь-який шлях до Бога, будь-який спосіб життя, будь-яке бажання і знання. Ці слова повторюють те, що стародавній змій сказав Єві: «Ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Бут. 3:5). Ці слова запрошують скуштувати заборонені плоди, пізнати темне й небезпечне, насолодитися таємницями й гострими враженнями. Клік − і ти дізнаєшся те, що Бог тобі не скаже. Це п’янке почуття всезнання робить Бога непотрібним, робить нас самих «богами».
Ось чому люди воліють купатися в «інформаційному шумі» і не чути Боже Слово. Інформаційний шум служить нашим претензіям бути «як боги», він приємний і жаданий, він заглушає почуття провини і тривоги, притупляє свідомість і розслабляє волю. А Боже Слово повертає до реальності, називає все своїми іменами, закликає до відповідального рішення. Солодкий шепіт змія солодкий, але згубний. Голос Божий серйозний, часом суворий, але зате рятівний.
Ісус не був здивований тим, що Його не чули. Він знав, що ця глухота до Божественного Слова була не випадковою, але типовою, особливо для релігійних людей, які вважали себе експертами в цій темі. Тому Ісус посилається на пророка Ісаю, описуючи цю ситуацію неуваги та нерозуміння: «Вони, бачачи, не бачать, і, чуючи, не чують, і не розуміють, і збувається над ними пророцтво Ісаї, що говорить: “Почуєте слухом, і не зрозумієте; і очами дивитеся, і не побачите; бо огрубіло серце людей цих”» (Мтф. 13:13-15).
Якщо звернутися до тексту, на який посилається Ісус, ми побачимо, що викриття глухоти було основним завданням пророка. Причому причина цієї глухоти була пов’язана не з хворобою вуха, а з хворобою серця, яке огрубіло, ожиріло, стало нечутливим.
«І почув я голос Господній, що промовляв: кого Мені послати? і хто піде для Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. І сказав Він: Піди й скажи цьому народові: слухом почуєте − і не зрозумієте, і очима дивитися будете − і не побачите. Бо огрубіло серце цього народу, і вухами важко чують, і очі свої заплющили, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не збагнуть серцем, і не звернуться, щоб Я зцілив їх. І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і хати без людей, і доки не спорожніє земля ця зовсім» (Іс. 6:8-11).
Для того, щоб повернути людям слух, Господу доведеться позбавити їх благ звичайного життя і впевненості в собі. Шум веселощів і торгівлі припиниться, міста спорожніють. Ми бачимо тут, що увага і сприйнятливість до Божого Слова повертаються через біль, втрати, полон, розруху.
Людям комфортно жити в духовній глухоті. Це їхній вибір. Тож несприйнятливість до Божого Слова навряд чи можна списати на інформаційний шум.
Шум дає змогу вдавати, що ти нічого не чуєш. Але якщо ти хочеш почути, ти знайдеш місце, де шуму буде менше. Ти придумаєш спосіб, як налаштуватися на потрібну хвилю, як вимкнути непотрібне, як зменшити перешкоди.
«Я тебе не чую, шумно навколо», − кричать люди в телефон, не бажаючи продовжувати розмову. Ми робимо те ж саме у ставленні до Бога, оточуючи себе шумовою завісою. Той, хто не хоче чути Бога і відповідати на запитання «Де ти?», завжди може сховатися в інтернеті.
Але що робити тому, хто хоче почути Бога, але не може розпізнати Його голос, не може зрозуміти сенс Його слів на тлі інформаційного шуму, що посилюється?
Читайте також:
По-перше, потрібно знати, що ти шукаєш, яку хвилю. Намагаючись прорватися через глушилки на християнську радіохвилю, я ловив голоси проповідників, я знав їх і розрізняв, я був готовий витратити багато часу і зусиль для налаштування. Якщо ти хочеш почути Божий голос, зосередься на ньому, налаштуй свій слух на слухання Слова, підпорядкуй усі свої сили і здібності цій меті. Регулярна молитва і щоденне читання Біблії допоможуть тобі в цьому.
По-друге, не потрібно розмінюватися на всілякі інші та чужі голоси. Не відволікайся і не захоплюйся. Це питання духовної дисципліни.
По-третє, потрібно відкрити своє серце Богу і Божому Слову, щоб розум і вуха могли функціонувати належним чином. Перш ніж наші вуха знову знайдуть свою здатність чути; перш ніж наш розум почне знову розуміти, наше серце має бути відкритим і спрямованим до Бога. Це питання нашого посвячення і любові. Те, що ми любимо, приваблює нас, переналаштовує нас на себе. Полюби Господа Бога всім серцем, всією душею і всім розумінням (Матв. 22:37), і тоді ти будеш чути Його.
