Життя людини подібне до зміни сезонів – весна, літо, осінь, зима. Коли на землю приходить весна, все розквітає та оживає. І коли народжується людина, то з’являється нове життя, початок. Перші паростки, квіти, пахощі. Простота та довіра дитини ніби прикрашають життя навколо нас. А попереду на неї чекає багато чого непізнанного і цікавого, попереду цілий світ чудесних відкриттів!
Літо – це перехід людини у вік юності, досягнення зрілості та плідності. Людина творить світ навколо себе: отримує освіту, влаштовується на роботу, стає самостійною, вкорінюється в певному світогляді. Життя людини, як і саме літо, починає приносити врожай і плоди.
Осінь – це особлива пора. Це ще не кінець життя, але вже перехід за середину прожитих літ. Коли в наші міста приходить осінь, усе, що росте та квітне, набуває дивовижно красивих кольорів і відтінків жовтого, оранжевого та червоного. Осінь – це наша зрілість. Осінь показує красу людської творчості, людських досягнень та майстерності в тій чи іншій справі. Восени ми також усвідомлюємо, що йдемо до завершення, попереду зима, тобто старість.
Зима – пора старості, коли більша частина життя вже позаду і деколи так далеко, що й вже не згадаємо. Падає листя, в’януть квіти, природа засинає… Зима також не приносить краси людині: хід її уповільнюється, вона в’яне і наближається до смерті
Мудрий Соломон сказав: «Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора: час родитись і час помирати…Бійся Бога і пам’ятай заповіді Його – бо в цьому все для людини. Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що таємне, чи воно добре чи лихе» (Екл. 12:14).
http://cis.jewsforjesus.org/
