Блог Себастьяна Тегзи

Що там за парканом?

Християнство – це люди, а де є люди, там є різні думки. Тож не дивно, що в християнстві є різні групи, напрямки, кола, рухи, тусовки, середовища. Таке є в католицизмі. Таке є в православ’ї. Але сьогодні я скажу кілька слів про розмаїття в протестантизмі. Не з прочитаного, а з особистого спостереження.
Отож, невеличка бувальщина. Спілкуюся якось із братом А. Дуже добрий брат. І каже він мені: Слухай, з братом Б. треба бути обережним, бо в нього є деякі хибні ідеї. Гаразд. Хай буде, думаю. Однак послухав, що говорить цей брат Б. і нічого небезпечного не побачив, а навпаки − досить цікаві та оригінальні ідеї. Згодом трапилось мені розмовляти з братом В. і каже він до мене: Слухай, з братом Г. треба бути обережним, бо в деяких моментах він кудись не туди хилить. Я теж послухав, що говорить брат Г. і не зрозумів у чому кримінал. Ба більше, почув досить хороші й мудрі речі. Відтак, розмовляю з братом Д. і він розповідає мені таке: Знаєш, брат Б. казав, що треба бути обережним із братом Е., бо він якийсь неправильний. Я був вражений. Тому, що це говорив брат Б., той самий, з яким мені казав бути обережним брат А. Просто дивина якась. Та довелось мені також мати спілкування і з братом Е. і ніяк не міг зрозуміти, чому брат Б. застерігав від нього. Хороший брат. А щодо брата А., який застерігав від брата Б., то інші брати, яких я знаю, серйозно застерігали від його поглядів. Крім того, неодноразово доводилось чути серйозні застереження щодо брата В., який застерігав від брата Г. Мовляв, є в нього небезпечні тенденції й треба бути обережним. І все це реальні розмови. Букв у алфавіті не вистачить, щоб усе переказати.

Що ж, мені все це звучить якось по-дитячому. Смішно і несерйозно. Хоча в минулому я брав близько до серця такі настанови. Вірив, що хтось є найправильніший. І сам думав, що належу до найправильнішої групи. Юнацький максималізм, хвороба називається. Ця сліпа впевненість у своїй правильності і відсутність самокритичності – побічний ефект релігійного мислення. Замість того, щоб уважно слухати один одного і бачити багатство в розмаїтті, всі дивляться один на одного з підозрою, наївно вважаючи себе носієм істини, а іншого джерелом проблеми. Сьогодні я таке не можу сприймати серйозно. Через це й не люблю влізати в різні суперечки, або сперечатися з якимись контроверсійними дописами у ФБ. Дуже рідко це роблю.
Я люблю діалог. Люблю дискусію. Але без забобонів та навішування ярликів. Не люблю, коли розкидуються словом єресь. Не люблю доктринерство. Не люблю сліпу впевненість у власній правильності. Не люблю, бо не вірю, що істиною можна володіти. Істині можна дозволити знайти нас, але герметично закрити її в собі неможливо. Я вірю, що істина – це дорога, а не статична річ, яку можна закрити в коробочку. Тому мене більше приваблюють нестандартні та сміливі люди, а не правильні.
Мене захоплює, коли я бачу в людях віру в Христа, плід Духа та прояви учнівства. Незалежно від конфесії чи групи. А в герметичних колах мені душно. Бракує повітря. Починається духовна гіпоксія. Тому я вибрав для себе простір і шлях діалогу. Це зміцнює мою віру і сприяє духовному росту. І розмаїття не лякає мене, навпаки, мене лякає одноманітність.
Коли роздумую про ці речі, або стикаюся з такими проявами сліпої впевненості у власній правильності згадую анекдот:
Потрапляє праведник у рай. І ось ангел робить йому екскурсію по Едему.  Все наповнено атмосферою радості та любові, разом ходять спасенні різних віросповідань і народів.  Нарешті вони доходять до величезного глухого забору.
“Навіщо цей паркан? Що там за ним?” – запитує чоловік ангела.
“Цить! Тихо!”  – відповідає ангел.  – “За парканом баптисти, і вони думають, що вони тут одні!”
І, правду кажучи, сюди можна підставити кожну конфесію, і католиків і православних. Саме так виглядає наївна сліпа впевненість у власній винятковій правильності.
Завершу ще одним жартом:
«Виростаючи у фундаменталістській незалежній баптистській церкві, мої пастори не завжди мали рацію, але в них ніколи не було сумнівів». – Марк Лоурі
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

3 Коментарів

  1. “разом ходять спасенні різних віросповідань”
    Це звісно дуже мило, але якщо ми віримо, що спасіння можливе без Христа, то це точно не ок…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button