Не беруся пригадати, скільки проповідей довелося мені почути на текст: «Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов.» (1 Петра 3:7). Вже з десяток – так точно!
Після вдумливих настанов щодо жіночої покірності (3:1-6) проповідник, як правило, перемикався на міркування про те, як саме слід поводитися з тендітною ємністю (імовірно – вазою або келихом), щоб не пошкодити. Інакше, − було попередження, − навіть помолитися буде неможливо. Тільки чоловік збереться схилити коліна, як дружина починає перешкоджати: нити, пиляти, скаржитися − загалом, відволікати чоловіка своїми жіночими примхами від благочестивої бесіди з Всевишнім.
Вже хто-хто, а я, усвідомлюючи свою незграбність, чудово знаю, як найбезпечніше мати справу з тендітним посудом – просто триматися від нього подалі. Але чи про це пише апостол? Слово, перекладене як «посудина», насправді означає певний матеріальний об’єкт, предмет конкретного призначення. В принципі, це може бути і ємність, але прикладів такого його вживання, крім новозавітних перекладів, невідомо. Словом цим позначається начиння, приладдя, інструмент, багаж, корабельні снасті (саме в такому значенні його вжито у Дії 27:17) тощо.
Щодо людини це слово вживалося як евфемізм (пом’якшений вислів), що означає фізичну, матеріальну складову його сутності, на противагу духовній. Це результат впливу арістотелівського уявлення про тіло, як про інструмент душі. Аналогія ж із посудиною, навпаки, породжена відображенням ідей неоплатоніків про тіло як ємності, в якій душа ув’язнена. Простіше кажучи, апостол закликає чоловіків ставитися до дружин, беручи до уваги (буквально – «відповідно до знання»), що ті фізично слабші. Тобто, не зловживаючи своєю силою, а підпорядковуючи свої сильніші тіла захисту своїх дружин і турботі про них.
Але як саме слід ставитися до дружин, зважаючи на це? Захоплені образом тендітної вази, проповідники, як правило, упускають головне, саму суть апостольської настанови. А Петро стверджує ясно і недвозначно: чоловіки повинні надавати дружинам честь! Саме так – ні багато ні мало. Висловлювати шану, віддавати шану, виявляти шанування. Адже це те саме слово, що означало дії підданих стосовно імператора. Його ж вживає і Павло, говорячи: «Віддавайте кожному належне: кому податок, податок; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь» (Римлян 13:7). А Лука пише про мальтійців, які «надавали нам багато почесті і при від’їзді забезпечили потрібним» (Дії 28:10).
Чоловіки, – закликає апостол, – не забувайте: хоч дружини, як правило, фізично слабші за вас, вони – ваші співспадкоємиці благодатного життя. Вони – те саме, що й ви, царське священство (1 Петра 2:9).
Ваша дружина не потребує посередника між нею і Богом, і так само царює з Христом, як і ви. Отже, благочестивий чоловік зобов’язаний віддавати дружині царські почесті. Вона – королева вашого домашнього замку!
Одна з трагедій занепалого світу полягає в тому, що спочатку тати і мами виховують дівчаток, як маленьких принцес, потім ведуть їх під вінець, як на коронацію, а з ударом весільного дзвона, принцеси перетворюються на попелюшок!
Ніякий фемінізм не в змозі надати жінкам більшої гідності, ніж це робить Святе Письмо: «Дружина є славою чоловіка» (1 Коринтян 11:7). «Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі… Встають діти й ублажають її, – чоловік, і хвалить її: “багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх”… Дружина, яка боїться Господа, гідна хвали… Хай прославлять її. біля брами справи її» (Приповісті 31:23, 28-31). Чоловік має бути готовим віддати життя за свою дружину (Ефесян 5:25).
Така ієрархія («священна влада»), що описується апостолом: дружина виявляє стосовно чоловіка покірність, а чоловік віддає дружині честь (1 Петра 3:1-7). Покірність дружин служить благочестивим свідченням для чоловіків, а честь чоловіків – благочестивим свідченням для жінок. Адже наше завдання – не перемагати у суперечках чи вигравати битви, а набувати одне одного для Христа!
Так що джерелом горезвісних перешкод у чоловікових молитвах є не ремствування дружини, а власна гординя. «Господь був свідком між тобою та жінкою юності твоєї… вона подруга твоя та законна дружина твоя» (Малахія 2:14). Без належних стосунків із тими, хто поруч, ви не можете мати належних стосунків із Богом, який з’єднав вас!
