Блог Сергія Головіна

Розмова про початок

Більшості наших сучасників чужа жорстка логіка середньовічної схоластики. Але це не біда – ми можемо знайти безліч різновидів космологічного аргументу з часів античності (зокрема – у Арістотеля) і до наших днів (наприклад, у Нормана Гайслера). Особливий інтерес представляє космологічний аргумент з класичної арабської філософії, який отримав назву «калам» (від арабського «бесіда, розмова»).

Традиційно аргумент «калам» формулювався у вигляді діалогу між учителем і учнем. Учитель ставив запитання, що починалося зі слова «Скажи». Учень же, розмірковуючи вголос, повинен був знайти відповідь, яка ставала відправною точкою для наступного запитання. Отже,

Питання 1. «Скажи, чи мав світ початок?»

Є тільки два варіанти відповіді – або так, або ні. Але якщо припустити, що світ не мав початку, ми приходимо до протиріччя, тому що неможливо досягти нескінченності, нескінченно додаючи по одному – загальне число днів завжди залишатиметься кінцевим. І якби до теперішнього дня пройшов нескінченний час, то нинішній день ніколи б не настав. Отже, негативна відповідь неспроможна, і світ мав початок.

Питання 2. «Скажи, чи мав початок причину?»

Ніщо не відбувається безпричинно. Будь-яка подія має причину, навіть якщо така нам невідома. Початок світу – подія, а, значить, і у неї повинна бути причина.

Питання 3. «Скажи, чи була причина особистістю?»

Щоб відповісти на це питання, варто згадати, що бувають два види причинності. Уявіть: хлопчик, кинувши камінь, розбив скло. Причиною того, що скло розбилося, став камінь, який потрапив в нього. Це – так звана причинність першого роду, причинність типу «стан/стан»: стану «розбите скло» передував стан «летить камінь».

Але який стан предметів став причиною того, що камінь полетів? Ніякий! Він полетів тому, що хлопчик вирішив його кинути. Це – причинність другого роду, волевиявлення, на яку здатна тільки особистість.

Оскільки ж початок світу став найпершою у світі подією, ніяка інша подія у світі її не передувала. Отже, причина виникнення світу не може бути причиною першого роду. Значить, світ виник в результаті волевиявлення, і причина його виникнення була особистістю. Її ми й називаємо Богом.

Читайте також:

Однак, повернімось до вихідного питання: якщо Бог створив світ, хто ж, тоді, створив Бога? Наявність такого формулювання – в припущенні, що все суще може бути тимчасовим, випадковим, необов’язковим. Але в тому-то і справа, що якщо щось існує зараз, значить, щось існувало завжди. А те, що існує завжди, не має початку і в причині не потребує.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button