Топ

Російсько-українська війна: повторення історії

«Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй,
і визволь мене з вод великих,
від руки чужинців, що їхні уста промовляють неправду,
а їхня правиця правиця зрадлива!».
(Псалом 144)

 

Російська агресія останніх днів виглядає, як сюрреалістична картина. Ніхто не міг в це повірити – воєнні дії по всій Україні, драконівські санкції проти Росії, обстріли жилих районів Києва і Харкова. Однак якщо подивитися на історичні події і їхню хибну інтерпретацію Путіним, то все стає на свої місця. Тут ми розглянемо головні міфи, в які вірять самі росіяни і які призводять до їхніх колосальних втрат і провалом «військової операції».

Промова Путіна перед новою анексією була довга і наповнена міфами, в яких творилася Росія з часів Петра Першого і які спонукають і спонукатимуть російську владу до поглинення України.

«Українці і Росіяни – один народ»

Цей міф уже всім сидить у печінках. Однак багато істориків визначають чітку дату становлення Московії і відділення її від Київської Русі – це сплюндрування Києва князем Володимира Андрієм Боголюбським 1169-го року. Він намагався зробити Владимир новим Києвом, збудувавши там копію Золотих Воріт і Золотоверхого Успенського Собору.

Як влучно писав Михайло Грушевський – «Київська держава, право, культура були утвором одної народності, Українсько-Руської: Володимиро-Московської – другої, великоруської, але іншої (…) Київський період перейшов не у Володимиро-Московський, а в Гальцько-Волинський – ХІІІ ст., потім Литовсько-Польський – XVI ст. Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської держави, вона виросла на своїм корені…».

З того часу знищення чи приниження України було вкорінене в ментальність Росіян. Так 2 листопада 1708 року за наказом Петра І Меншиков повністю вирізав гетьманську столицю Батурин. Сьогодні напад на Київ – це новітнє повторення старої історії, історії знищення конкурентно-успішного проєкту і альтернативи Московії під назвою Україна.

Росіяни, як «братній народ», мали б нам усіляко допомагати та підтримувати нас, а не намагатися нас знищити і гнобити. Сьогодні німці нам більші брати, оскільки постачають зброю і фінансову підтримку.

Російсько-українська війна: повторення історії
Ярема Вишневецький

Якщо ж дивитися на біблійні аналогії, то це класична історія Каїна і Авеля, вбивство через заздрість і небажання бачити чужий успіх. Господь поставив печать на чолі Каїна, сьогодні ця печать і на Росії – печать окупантів за вторгнення в Українську Народну Республіку 1917 року (яка почалась з окупації Харкова). Печать за окупацію Польської Республіки разом з їх союзниками – німецькими нацистами у 1939-му році. І сьогоднішня окупація, яку спостерігає на живо увесь світ ляже ярмом на совість майбутніх поколінь росіян (і частково білорусів), як лягла провина на німецький народ після другої світової.

«Російськомовні = росіяни»

Шоком для росіян є відео, де український російськомовний солдат показує трупи окупантів, підбиту техніку і кричить «Слава Україні!». Як це можливо? Це класична імперська помилка – вони думають, що якщо ти розмовляєш з ними однією мовою, то ти один з них. Для поляків було шоком, що Андрей Шептицький, внук польського комедіографа Олександра Фредро, раптом очолив Українську (!) греко-католицьку церкву.

Російсько-українська війна: повторення історії
Олександр Безбородько

Однак в цьому є і наша провина – українські (русинські) еліти віками русифіковувались чи полонізовувались. Як, наприклад, Ярема Вишневецький з руського роду, що сягає Рюриковичів, нещадно нищив козацькі повстання і своїх братів-русинів. Російську ж імперію творили інтелектуали і козацькі еліти – так Феофан Прокопович, єпископ і кар’єрист, допомагав Петру Першому творити російську імперію і робити «ребрендинг», використовуючи спадок Київської Русі. Або нащадок старшинського роду Олександр Безбородько, який вірно служив імператриці Катерині ІІ і допомагав у розбудові імперії.

Однак не слід забувати досвід Ірландії – тільки 1.7 %, з них щоденно говорять рідною ірландською, всі решта вживають англійську – мову їхнього споконвічного ворога Британії. Однак це не заважає ірландцям чутися одним народом. Мова важлива, однак важливіший – дух народу.

Зі Старого Завіту ми знаємо історію Ананії, Азарії, Мисаїла та Даниїла, які були успішними чиновниками у вавилонського царя (очевидно перфектно знаючи місцеву мову і звичаї), однак це не заважало їм дотримуватись своєї традиції – так вони відмовлялись їсти некошерну їжу і сміливо пішли у піч за відмову поклонятись ідолам. Навіть окупація чи неволя нездатна зламати волю людини і її національну свідомість – Ізраїль та Україна цьому приклад.

«Україна створена Леніним»

Радянська, а тепер російська історіографія вперто ігнорувала існування Української Народної Республіки, хоча Радянський союз визнавав її незалежність. Якщо УНР існувало – то очевидним стає факт її окупації совітами. Україну остаточно було розділено 18 березня 1921 року Ризьким договором між поляками та Совітами. Однак «історична карма» не забарилась і вже 23 серпня 1939 року Польща була розділена пактом Ріббентропа-Молотова.

Те саме раніше казали про Ізраїль – як штучну державу, однак ця «штучна» країна має глибоке коріння, бойовий дух і успішно протистоїть ворогам. Сьогодні кожен день існування України – це ще один цвях у міф Великої Росії – і України як її невіддільної частини.

«Російська армія – непереможна»

В цій частині слід згадати битви, в яких українці успішно відбивали атаки «братів». Битва під Оршею 8 вересня 1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московською армією на чолі з воєводою Іваном Челядніним закінчилась цілковитим розгромом московитів.

Російсько-українська війна: повторення історії
Конотопська битва

Конотоп,  де сьогодні відбуваються важкі бої, теж має символічне значення. Це місце сили, де 9 липня 1659 війська гетьмана Івана Виговського розбили московитів.  Ось так описував історик Сергій Соловйов реакцію царя: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву. Удар був тим важчий, що був несподіваним; та ще після таких блискучих успіхів! Ще нещодавно Долгорукий привів до Москви полоненого гетьмана литовського, нещодавно чулися радісні розмови про торжество Хованського, а зараз Трубецькой, на якого було найбільше надій, «чоловік благоговійний і витончений, у воїнстві щасливий і недругам страшний», погубив таке величезне військо!».

Це дуже нагадує сьогоднішню ситуацію, коли вище керівництво Росії розгублене і не може повірити у величезні втрати.

Це вже було, Владімір Владімірович погано вчив історію, бо якби він її вчив, то теж пам’ятав би про Зимову війну, коли 30-го листопада 1939 року радянські війська без проголошення війни вдерлися з усіх можливих сторін в Фінляндію. Фіни були без союзників, покинуті цілим світом, однак змогли ефективно протистояти совітам. Радянська армія мала вдвічі більше солдат і 2000 танків проти 200 фінських. «Ми йдемо у Фінляндію не як завойовники, а як друзі фінського народу», – стверджувалось в інструкції для військ (Путін заявив про визволення українського народу). В авіаційних нальотах совіти бомбили Виборг та Гельсінкі, повідомляючи, що жертв серед цивільних нема (те саме заявив Шойгу про Україну). Використовуючи снайперів та коктейлі Молотова, фіни успішно знищували набагато чисельніше радянське військо (що сьогодні роблять українці). Втрати СРСР становили до 40 % бойового складу залучених частин – понад 100 000 осіб. Фіни втратили частину своєї території, однак совіти вже ніколи не намагалися воювати з ними. Це неймовірно нагадує сучасну ситуацію, коли російські солдати, яким розказали, що вони визволителі, зустрічають шалений спротив.

Якби люди знали історію…

Якщо говорити біблійно, то ми маємо безліч історій, коли чисельніша армія зазнавала втрат від Ізраїля – це історія Гедеона та розгромлення мідіян, подвиг Варака і Девори проти Сіскри і багато інших. Очевидно, все це зробив Господь, який береже свій народ.

На завершення

Це лише кілька міфів, які підтримують російську державність, однак вони не витримують випробування реальністю. Ми бачимо кадри, де російські солдати, яким обіцяли, що їх вітатимуть квітами, вітають джавелінами. Брехня є в основі державності Росії, коли Феофан Прокопович використав спадок Київської Русі, яку почали нищити Росіяни з часів Боголюбського, для перетворення ординського аулу (Москва 400 років була під пануванням Золотої орди) в «європейську державу». Як пише історик Сергій Плохій – «Вторгнення монголів та їхня тривала присутність поставила Руську еліту перед вибором між сходом (кочівники, Візантія) і Заходом  (центральноєвропейські правителі, влада Папи). Вибір став очевидним – Данило Галицький, прийнявши корону від папи Інокентія IV у 1253 році, зробив європейський вибір. Володимирська Русь натомість стала гібридною (візантійсько-монгольською) моделлю, Москва в обличчі Івана І Калити отримала ярлик від хана Узбека як зразковий і покірний васал після поразки Тверського повстання. З того часу в Росії панує східна модель правління – де цар є всім, а громадяни нічим, де не поважається приватна власність, де цар може керувати навіть Церквою тощо.

Папа Інокентій IV також закликав у своїй буллі до хрестового походу правителів Європи проти монголів. Цей задум не вдався, однак сьогодні можна сказати, що цей похід відбувається на наших очах проти правонаступників Золотої Орди – Росії. Навіть Німецькі соціалісти, що притримувались Ostpolitik Віллі Брандта – тобто дружбу з комуністами, розвернулись на 180 і постачають зброю Україні. Це війна цивілізаційна, війна Європейських цінностей та свободи проти тиранії східного зразка.

Багато християн сьогодні питає – а як же Ісус? А як же «любіть ворогів ваших»? По-перше, Церква чітко окреслює, коли допускається «справедлива війна».  Треба прискіпливо визначити точні умови законного захисту за допомогою військової сили. Серйозність такого рішення підпорядковує його суворим умовам моральної законності. Для цього водночас потрібно:

  • щоб шкода, завдана агресором нації чи спільноті націй, була тривалою, важкою і безперечною;
  • щоб усі інші засоби для покладення цьому краю виявилися неможливими або безуспішними;
  • щоб були обґрунтовані можливості успіху;
  • щоб використання зброї не спричинило лиха і безладдя, важчих, ніж лихо, яке слід усунути. Під час оцінювання цих умов слід враховувати потужність сучасних засобів руйнування.

Це традиційні елементи, перелічені в доктрині про так звану «справедливу війну». У цих випадках публічна влада має право та обов’язок накладати на громадян зобов’язання, необхідні для національної оборони (Катехизм Католицької Церкви).

Читайте також:

Отже, ми зобов’язані обороняти свої сім’ї та свою землю. Щодо любові, ворог був неодноразово попереджений, але все таки пішов у наступ. Слід, однак, уникати ненависті, що є тяжким гріхом. Також наш обов’язок – молитися за навернення Росії, як було об’явлено в Фатімі Марією ще 1917-го року – «Я прийду просити про присвячення Росії Моєму Непорочному Серцю й про відновлення Святого Причастя у перші суботи. Якщо послухають моїх прохань, Росія навернеться й настане мир; якщо ні, поширюватиме свої блуди по світі, спричиняючи війни і переслідування Церкви».

Сьогодні ми бачимо, як це слово знову і знову здійснюється, Росія досі несе хаос, війну і смерть, тому посилюймо молитву за навернення Росії, міцно тримаючи оборону. Тоді настане мир, і, хто зна, може за років 50 Росія доєднається до Європейської спільноти, переосмисливши свою історію.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Іван Федорич

Народився 23 жовтня 1981 р. у місті Прип’ять. У 1986 евакуйований і проживає у м. Львів. Навчався у Люблінському Католицькому Університеті. Магістр психології. Працює як відео-продюсер. Від 2021-го – голова християнської ГО «Сім тисяч».

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Фіни втратили частину своєї території, однак совіти вже ніколи не намагалися воювати з ними.”
    Одначе це не зовсім так. Бо незабаром після закінчення Зимової війни 1939-1940 рр. вибухнув інший радянсько-фінський військовий конфлікт – 1941-1944 рр. Як певна складова частина 2-ї світової війни і в якій участь Фінляндії – на німецькому боці – була, загалом, вимушеною: себто суто захисною (оборонною). І знову ж тики: і тут фінам вдалося зберегти свою державну незалежність і не стати частиною т. зв. “європейського соцтабору”, повністю підпорядкованого комуністичній московській Совдепії.
    Крім того, тут, можна згадати, скажімо, і “чудо над Віслою” – отриману внаслідок прямого Божого втручання блискучу перемогу союзного польсько-українського війська над російсько-більшовицькою Ордою, і подібні ж – по суті, Господні – перемоги Армії оборони Ізраїля над набагато чисельнішими мілітарними силами арабських коаліцій у перебігу Шестиденної війни та Війни Судного дня тощо.
    Ну і дійсно: тяжка трагедія-поразка Польщі у вересні 1939 р. сталася – і саме в духовно-ментальному сенсі – як логічний результат, зокрема, дуже нерозумної і недалекоглядної (“гонорово”-шовіністської) – міжвоєнної політики її правлячих кіл: внутрішньої і зовнішньої. В т. ч. відомих утисків і дискримінації щодо українців Галичини і Західної Волині, а також інших національних і релігійних меншин.
    І т. д. й т. п.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button