Для життя

Різдво на карантині. Чому це незвичне Різдво нам дуже-дуже потрібне

Це Різдво незвичне. Можна нарікати на те, що пандемія і пов’язані з нею обмеження позбавляють нас святкової радості. А можна подумати про те, чого ніхто позбавити не зможе, що залишається з нами, що є завжди та всюди, для всіх і кожного, хоча ми чомусь його не цінуємо. Я говорю про присутність Бога. Не про Його існування, а про живу, безпосередню, особисту присутність.
Найголовніше, що ми можемо зробити в ці дні, не скасовується карантином. Навпаки, в цих незвичних умовах з’являється більше можливостей, щоб:

  • дізнатися більше про Бога, шукати сліди та свідоцтва Його присутності, зануритися в вивчення найважливішої книги − Біблії, і почати свідоме молитовне життя;
  • переосмислити своє життя у світлі Різдва, підпорядкувати його народженому Царю;
  • поділитися з іншими радістю Різдва, примиритися з ближніми та далекими, виправити свої відносини.

Що нам заважає зробити все це? Зазвичай заважає метушня. Ми говоримо: «Зайнятий, часу немає». Що заважає зробити все це зараз, коли суєти набагато менше? Я можу здогадуватися, що заважають наші телевізори, комп’ютери й телефони. Тому добре було б, щоб карантин поширити й на них, хоча б трохи побути наодинці, прислухатися до тиші, замислитися над сенсом життя, навчитися розмовляти з Богом.
Я не про те, щоб винести телевізор з дому, викинути телефон і розбити комп’ютер. У Різдво є шанс розставити все, в тому числі їх, по своїх місцях. У світлі Різдва всі речі мають особливий вигляд. Що, якщо телефон нам потрібен в ці дні не для непотрібних дзвінків та ігор, а для того, щоб зателефонувати рідним, старим і забутим друзям, самотнім і загубленим душам? Що, якщо в ці дні по телевізору можна побачити дійсно хороший фільм, що змушує здригнутися й замислитися? Що, якщо сівши за комп’ютер, ми напишемо вперше свою сповідь − хоча б почнемо з кількох рядків, з самого головного визнання Богу і собі, з найпростішої молитви?
Якщо розуміти карантин як обмеження нашої звичайної соціальної активності, то ми можемо побачити в цьому можливість перелаштувати себе, шанс перенаправити активність на внутрішній світ.

  • Це можливість винести за дужки всю суєту і звичайне життя.
  • Це можливість зустрітися з Ісусом і поклонитися Йому як Царю і Богу, щоб більше ніколи не повертатися до звичайного життя.
  • Це можливість переглянути коло своїх друзів і контактів, щоб піти за Богом разом з Його учнями, а не марнувати час зі сторонніми і випадковими людьми.

Чому б не використати цю можливість зараз, коли вся зовнішня активність поставлена ​​на паузу, коли в невизначеності та страху постійна присутність Бога здається єдиною опорою, коли вірити легше, ніж не вірити, коли не можна не молитися, коли погані зовнішні впливи не такі сильні?
Може бути, що в це Різдво ми зможемо подякувати Богу за те, що стали ближчими до Нього. Можливо, нинішні труднощі й обмеження цьому сприяли. Можливо, ми будемо згадувати цей незвичайний рік з почуттям вдячності.
Варто пам’ятати, що Різдво − це незвичайне свято, свято незвичайності. Воно завжди вривається в наше життя як світло і радість, пісня і дар. Воно судить наше звичайне життя і показує абсолютно нову перспективу.
У те, перше Різдво, незвичайним було все. Прості люди зустрічалися з ангелами. Бог явився в образі новонародженого. На небі яскравим світлом загорілася невідома зірка. Цар Ірод запанікував. Всюди хапали та вбивали немовлят. Ніхто нічого толком не знав, але всі переживали, що ось-ось щось станеться. А ще була маса побутових незручностей: в готелі місця не було, народжувати довелося серед тварин, та ще й гостей треба було приймати − то пастухи прибіжать, то важливі мудреці з подарунками заявляться.
Читайте також:

Дивне місце, дивний час, дивні обставини. Але хто хотів знайти, той знайшов. Пастухи − поспішили, і знайшли там. Волхви − побачили зірку і прийшли поклонитися.
У ці різдвяні дні варто поставити собі найголовніше питання: чи не настав час для моєї особистої зустрічі з Ісусом − шукати та знайти, прийти й поклонитися, повірити й служити?
Чи не про це нагадує, чи не до цього запрошує Різдво всією своєю незвичністю?

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Пастор церкви Revival, м. Ванкувер. Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button