Провів хрещення без дозволу: У Білорусі суд оштрафував пастора гомельської церкви Дмитра Підлобка
У Гомелі, що у Білорусі, суд оштрафував на 640 рублів (250 євро) пастора гомельської церкви християн повного Євангелія «Жива віра» Дмитра Підлобка за статтею про «несанкціонований захід», а саме через проведення водного хрещення просто неба.
Джерело: invictory.org
28 липня пастора викликали до міліційної дільниці, щоб притягнути до відповідальності за статтею 24.23 КоАП (Порушення порядку організації або проведення масових заходів). Правопорушенням, що стосується порядку проведення масових заходів, влада порахувала вчинення водного хрещення просто неба.
«Сьогоднішній день [28 липня] я провів у дільниці міліції, звідки мене доставили до суду і судили за проведене хрещення без відповідного дозволу органів влади. Погодьтеся, що дільниця міліції та суд це не найстандартніше місце, де в наш час може опинитися пастор церкви. Але я там був і не шкодую, тому що молився, щоб, якщо Господеві завгодно мені там бути, то значить я маю це зробити для якоїсь Божої мети», – написав Дмитро Підлобко у своєму Telegram «Нотатки пастора, що біжить».
За словами пастора, йому дали «штраф 20 базових величин і це найменше з того, що могло статися, оскільки максимальний штраф міг бути до 200 базових величин або арешт».
Він зазначив, що коли в дільниці міліції Дмитру повідомили, що суд може присудити йому арешт, то він пожартував, що і в тюрмі людям теж потрібен пастор, і дійсно мав це на увазі, і був готовий до цього.
Водночас у той день він розповів, що зміг сказати про віру в Бога хлопцю, який теж їхав на суд разом зі служителем:
«Коли мене везли до суду, то поряд зі мною у міліційній машині сидів юнак у наручниках, який, як я зрозумів, уже провів добу в камері начебто за політичний репост. Він був дуже пригнічений і здавалося зламаний психологічно. В очах не було жодної надії. У душі я відчув, що маю йому розповісти про Бога. Почав із ним розмовляти, познайомився, розповів про те, що я пастор церкви й мене теж везуть судити. Запитав, чи вірить він у Бога. Розповів про те, як Христос був повністю невинний і безгрішний, але був схоплений, засуджений, побитий, розіп’ятий і вбитий на хресті, ставши жертвою за наші гріхи.
Він відповів, що не надто вірить у Бога. Я продовжував йому говорити про віру в Бога. Потім він сказав, що якщо його на суді лише оштрафують, віддадуть мобільний телефон і відпустять, він повірить у Бога і продовжував безнадійно дивитися в підлогу. Я пообіцяв, що поки він буде в суді, то молитимуся за нього і помолився особисто за нього поки він ще був зі мною в міліційній машині.
Потім його забрали, а я залишився в машині й продовжував молитися за цього хлопця. Коли його привели назад і він підійшов до машини, то я вже бачив у його очах світло та радість. Я глянув на нього, а він на мене і він трохи посміхнувся. Міліціонер сказав, що йому дали штраф, відпустили та вернуть телефон. Коли мені відчинили двері машини, щоб вести до суду, я встиг сказати цьому хлопцеві, щоб йшов до церкви.
Вірю, що Господь торкнувся серця цього хлопця і сподіваюся, що, може, навіть одного разу зустрінуся з ним, і сподіваюся, що, може, навіть у нашій церкві».
«Ну а я зараз радий, що, по-перше, за ім’я Христове мав честь бути гнаним, а, по-друге, що мав шанс торкнутися Євангелієм Ісуса Христа цього молодого хлопця, – ділиться своїм свідченням служитель. – Якщо заради цього хлопця мені потрібно було все це проходити, то воно того варте! Ну а зараз потрібно молитися, щоб наша церква не мала подальших проблем і наслідків крім штрафу, який мені потрібно буде заплатити».
