Блог Сергія Головіна

Простіше нікуди

Розвиток біології приніс атеїстам чимало сюрпризів. Особливо – мікробіології. За часів Дарвіна, коли сучасних потужних мікроскопів ще не було, і одноклітинні істоти спостерігалися як маленькі мерехтливі точки, їм було присвоєно визначення «найпростіші». За іронією долі, вони донині мають цю назву, хоча сьогодні будь-якому школяреві відомо, що так звані «прості» – найскладніші системи, на одноклітинному рівні виконують більшість тих же функцій, що й організми, що складаються з безлічі спеціалізованих клітин.

Неймовірну складність будови являють не тільки самі мікроорганізми, а й навіть окремі їх функціональні системи. Так, американський біохімік Майкл Біхі (рід. 1952), який займався дослідженням руху одноклітинних організмів за допомогою джгутика, званого флагеллум, прийшов до висновку, що пристрій органу, яким той приводиться в рух, подібний механізму електродвигуна. У ньому на молекулярному рівні реалізовані такі ж елементи конструкції – ротор, статор, муфта і т. П. Тільки, попри крихітні розміри, ефективність цієї системи набагато вища, ніж у громіздких механізмів, створених людиною.

На підставі своїх відкриттів Майкл Біхі сформулював принцип, який отримав назву «нескоротна складність» (irreducible complexity). Суть цього принципу він роз’яснює наступним чином. Уявіть звичайну мишоловку. Вона складається з п’яти деталей: платформа, пружина, рамка, якір і замок. Призначення цього пристрою – ловити мишей, і все в ньому відповідає цьому призначенню.

Далі ми можемо міркувати про те, як удосконалити мишоловку. Наприклад, забезпечити її диспенсером для подачі приманки, утилізатором спійманої тварини і т. Д. Ускладнювати конструкцію мишоловки можна безліччю різних способів. Але ось спростити її – неможливо. Варто скоротити конструкцію найпростішої мишоловки хоча б на один елемент, і вона перестане діяти. Вона вже не буде мишоловкою, не виконуватиме належну їй функцію. Складність її пристрою нескоротна.

Саме такою властивістю, стверджує Біхі, нескоротною складністю, володіють і органи руху мікроорганізмів. Можна нескінченно довго фантазувати, як згодом ці органи могли б розвиватися й ускладнюватися з плином часу відповідно до теорії Дарвіна, перетворюючись в кінцівки еволюційно «просунутих» тварин і, в кінцевому підсумку, в наші з вами руки-ноги. Але цей процес в будь-якому випадку повинен був початися з уже завершеного конструктивного рішення. Будь в ньому хоча б одним елементом менше, механізму просто не існувало б! Він може ускладнюватися, але не може бути простішим.

Читайте також:

Прикладів нескоротної складності будови органів – безліч. Але якщо складність цих органів не піддається зниженню, вони повинні були мати завершену функціональну конструкцію спочатку. А це означає, що вони не могли розвинутися самостійно. Отже, вони мають конструктора.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button