Блог Олександра В'ялова

Миколай Коперник

Таку численну й незвичайну хвалу, якої був ушанований Миколай Коперник, віддавали небагатьом відомим особистостям. На його честь названо кратер на Місяці й кратер на Марсі, хімічний елемент № 112, мала планета 1322, університет у Торуні (Польща) і міжнародний аеропорт у м. Вроцлав (там само). Крім того, його портрет зображений на банкноті номіналом 1000 злотих, а принцип Коперника-Грешема увіковічнив пам’ять про нього не лише в природознавстві, але й в економіці. І не випадково.
Миколай народився 19 лютого 1473 р. на півночі Польщі, у невеличкому містечку Торунь, розташованому на березі річки Вісли. Він став четвертою, наймолодшою дитиною в досить забезпеченій купецькій родині. Прізвище «Коперник», швидше за все, було пов’язане з родом діяльності його батька й діда, збагачених видобутком і переробкою міді. Рано виявивши порив до знань, Миколай отримав початкову освіту в місцевій школі при соборі святого Івана. У цей час епідемія чуми досягає Торуня й забирає життя багатьох людей, серед яких Коперник-старший, батько Миколая. Турботу про долю залишеного без батька 9-річного хлопчика бере на себе дядько по матері — Лукаш Ватценроде — канонік у вже відомому нам соборі святого Івана. Завдяки його допомозі Миколай та його брат Андрій у 1491 р. стають студентами Краківського університету. Тут протягом трьох років, до 1494 р., майбутній великий астроном із натхненням вивчає математику, медицину й богослів’я. Ці заняття суттєво визначать його майбутню діяльність, а також підготують ґрунт для його головної пристрасті — астрономії. Незважаючи на те, що після закінчення університету Коперник не здобув жодного вченого звання, на сімейній раді було вирішено, що він матиме духовну кар’єру. Цьому, до речі, сприяло й те, що дядько-каноніка було піднесено до сану єпископа. Для підготовки до духовного служіння Миколай, якому вже 24 роки, вирушає до Італії й вступає до Болонського університету. Старанно студіюючи богослів’я, давні мови й канонічне право, він, разом із тим, отримує можливість займатися астрономією. Дядько-заступник тим часом виклопотав для племінника призначення на посаду каноніка однієї з польських єпархій. Попри успіхи в навчанні, Коперник знову не отримує диплома й у 1500 р. вирядився до Падуанського (третього за рахунком!) університету вивчати медицину. Після трьох років у Падуї, він, нарешті, отримує диплом і вчений ступінь доктора канонічного права й, із дозволу дядька, залишається в Падуї ще на три роки для занять медичною практикою.
У 1506 р., дізнавшися про дядькову хворобу, Миколай повертається на батьківщину та стає секретарем і довіреною особою Лукаша Ватценроде. Поряд із цим він активно займається астрономією, лікує пацієнтів і викладає в Краківському університеті. Після смерті дядька в 1512 р. Коперник переїжджає до Фромборка, невеликого містечка на березі Віслинської затоки, і береться за виконання обов’язків каноніка. Водночас північно-західну вежу міської фортеці він перетворює на свою обсерваторію. До цього часу канонік-астроном уже 10 років міркує над геліоцентричною системою як альтернативою загальноприйнятій у той час геоцентричній, що панувала в умах півтори тисячоліття з часів Клавдія Птолемея. «Я перечитав, — писав Коперник, — усі філософські книги, які лише міг дістати; я хотів упевнитися, чи не висловлював хто-небудь іншу думку про рух небесних сфер, окрім тої, якої нас навчали в школах. Я побачив у Цицерона, а потім у Плутарха, що «Земля обертається навколо вогню…». А проте, головні послідовники Піфагора, це Архіт Тарентський, Гераклід Понтійський та інші, учили тому ж самому — що «Земля не нерухома… проте обертається навколо вогню й не належить ні до важливих, ані до перших частин світу». Поки своїми поглядами він ділиться у вузькому колі близьких друзів, оскільки дослідження ще не завершені. На підготовку своєї основної праці «Про обертання небесних сфер» (De revolutionibus orbium coelestium) Коперник витратив близько 40 років! Про те, як церковне служіння та наукові пошуки поєднується одне з одним, сам учений каже: «Пізнавати великі діла Божі, осягати Його премудрість, велич і силу, доторкатися до чудес встановлених Ним законів — усе це, безсумнівно, богоугодні способи поклоніння Всевишньому, Якому невігластво не може бути приємнішим за знання».
Завдяки своїм талантам, освіті та невтомній жазі до діяльності, Коперник успішно вирішує цілий ряд інших задач, опріч астрономічних спостережень та церковних обов’язків. Так, за його проектом у Польщі вводиться нова монетна система, а в опікуваному ним місті Фромборк він конструює гідравлічну машину, що постачала водою всі будинки. Під час чуми 1519 р. він як лікар особисто займається боротьбою з епідемією. А в 1519—1521 р. організовує успішну оборону єпископства від нападу Тевтонського ордену. Одним із найяскравіших тому прикладів було командування гарнізоном замку Ольштин, яке Коперник прийняв на себе. Він подбав про установку знарядь, створення запасу боєприпасів, провіанту й води та виграв битву, виявивши небуденний військовий талант у поєднанні з рішучістю та благородством. Після війни, у 1525 р., канонік-астроном бере участь у мирних переговорах, що завершуються утворенням на землях, які раніше належали Тевтонському ордену, герцогства Пруссія — васала Польщі. Особиста мужність і талант Коперника не залишилися непоміченими: його обрано генеральним адміністратором Вармії — великої області на півночі Польщі, що має вихід до Балтійського моря.
У 1531 р. 58-річний учений віддаляється від справ та зосереджує всі зусилля на завершенні своєї книги. Величезну допомогу у виданні надає його єдиний учень — німецький математик і астроном Георг Ретик. Після цілого ряду труднощів перше видання книги «Про обертання небесних сфер» виходить у 1543 р. у Нюрнберзі. За своєю структурою праця Коперника нагадує «Альмагест» Птолемея й складається з 6-ти частин. У першій частині йде мова про кулястість світу та Землі, а замість твердження про нерухомість Землі висувається нова ідея — Земля й інші планети обертаються навколо осі й рівномірно обертаються по кругових орбітах навколо Сонця. На відміну від геліоцентричних концепцій, що звучали перше (наприклад, у космології Аристарха Самоського), Коперник ґрунтовно аргументує своє вчення, пояснює на його основі зворотній рух планет, що не мало досі переконливих підстав. Далі, у другій частині він наводить відомості зі сферичної тригонометрії та правила вирахування видимих положень зірок, планет і Сонця на небозводі. У третій частині йдеться про річний рух Землі та прецесію, причому Коперник правильно пояснює її зміщенням земної осі. Потому у четвертій розповідається про Місяць, у п’ятій — про планети взагалі, а в шостій — про причини зміни широт планет. У книзі також міститься каталог зірок, оцінка розмірів Сонця й Місяця, відстані до них і до планет (близькі до істинних), а також теорія затемнень. Своє відкриття Коперник розглядає як ще один крок до розуміння Бога як Творця всього сущого, відмічаючи: «Бо хто, займаючися предметами, які за всією очевидністю впорядковані найкращим чином та керуються Божественною рукою, — хто, завзято міркуючи над цими речами й здобуваючи певну навичку, не збудиться до кращого й не захопиться Всевишнім, у Якому всяке блаженство й усяке добро? Адже божественний псалмоспівець недаремне казав, що захоплюється Божими задумами та радіє ділами Його рук — бо вони служать своєрідним посередником, що приводить нас до усвідомлення найвищого блага».
Незабаром після видання своєї знаменитої праці, 24 травня 1543 р. Коперник помер від інсульту у віці 70 років… Результати його досліджень не були досконалими, оскільки згодом Йоганн Кеплер відкриє, що орбіти планет не круглі, а еліптичні й що рух планет по своїх орбітах не є рівномірним. А втім, ураховуючи, що свої спостереження Коперник проводив ще до винайдення телескопа, із найпростішим обладнанням, знаходячися в умовах надзвичайної зайнятості суспільними справами та живучи в епоху, коли наука, в її сучасному нам розумінні, лишень зароджувалася, його відкриття по праву повинно вважатися одним із найбільш значущих в історії науки.

Більше про відомих особистостей:

Усупереч поширеній думці, католицька церква не переслідувала Коперника за його погляди. Причин тому кілька. По-перше, сама книга «Про обертання небесних сфер» з’явилася на світ незадовго до його смерті. По-друге, для реформи календаря, що проводилася в той час, дані про спостереження Сонця й Місяця були вельми корисні й необхідні. По-третє, католицька церква була тоді зайнята протистоянням із рухом Реформації, і її ієрархам ніколи було досліджувати (а тим паче, переслідувати) ідеї Коперника. Правда, у 1616 р. під час правління папи Павла V католицька церква офіційно заборонила вивчати й поширювати ідеї геліоцентризму, визнавши їх єретичними, а книгу «Про обертання небесних сфер» внесли до індексу забороненої літератури. Проте, уже через 4 роки з кількома поправками книга була реабілітована. Як коментар до події доречним буде навести слова не менше відомого астронома, що жив після Коперника — Галілео Галілея: «Коперник… був переконаний, що його вчення узгоджується зі Священним Писанням за умови правильного розуміння останнього».
[infobox title=’Купити книгу: Співробітники Творця’] “Співробітники Творця” – це біографічний збірник життєписів знаменитих людей: вчених, композиторів, художників, педагогів, лікарів, державних діячів. Кожен з них – захоплююче свідоцтво того, як віра в Бога-Творця впливає на спосіб життя людини, допомагає її власникові усвідомити своє покликання, розвинути дані Богом здібності, принести багатьом людям користь, допомогу, радість і натхнення. Книга доступна дорослим і дітям, адресована студентам, викладачам, батькам, священнослужителям, а також всім, хто шукає приклад для себе або відповіді на хвилюючі питання віри, життя, творчості. Купити книгу “Соработники Творца”[/infobox]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Олександр В'ялов

Закінчив фізичний факультет Харківського національного університету за спеціальністю «теоретична фізика», викладач фізики вищої категорії, вчитель-методист. Засновник приватної християнської школи «Початок мудрості» Автор книги «Вчені мужі Божі», “Співробітники Творця”.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button