Актуальне

Про непротивлення злу

Чим далі людина від небезпек війни, особливо перебуваючи в країні з сильною економікою, армією, ядерною зброєю, тим голосніше звучить його заклик про непротивлення злу… На питання про те, чи зможе він/вона сказати своїм дітям та старим батькам «Я за вас перед злим ґвалтівником і російським солдатом не заступлюся, щоб заповідь Христа про непротивлення злу не порушити», не відповідають. Точніше, відповідають: «А треба було раніше від війни тікати»…

Втікши, частина з них починають писати та коментувати із закликами «не розпалювати ненависть, бо до миру закликав нас Господь, треба любити ворогів і не противитися злу, оскільки проживання наше на Небесах, а боротьба наша виключно проти духів, ну, або “бандерівських нацистів”»…

Знаєте, я тут подумав: може, ці люди теж за релігійними «ольжинськими» методичками працюють, знецінюючи земне життя людини, страждання, втрати близьких і дорогих серцю людей, переживання болю та питань? Але чомусь ті з них, хто про це пише чи коментує, – (як правило, намагаюся такі заклики «з очей геть», хіба що іноді не зауважу через «суєту») – живуть або в Росії, або в країнах НАТО… І не помічаю в них того самого духовного прагнення, пристрасті самим виконати інше місце Писання: «Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді» (Приповісті 21:13).

Розмова про справжній мир, «шалом», можлива з ними лише на підставі умов прийняття пропагандистської матриці міфічного «російського світу», яка в різних варіаціях вразила мислення багатьох віруючих людей у ​​церковних колах, у західних емігрантських у тому числі. Здібності назвати зло злом, безбожність безбожністю, насильство насильством не стало. Але заклик не противитися злому, або «російському світу» і путіну, і пробачити, чи забути своє минуле, простягаючись нібито вперед до міфічної самобутньої російської месіанської духовності, звучить різними варіаціями, як, наприклад, головна тема в чотиричастинній 45-й симфонії. Слухайте. Або 40 симфонію Моцарта. Або саундтрек до «Списку Шіндлера». Щоб краще зрозуміти, що таке «варіації на тему», як приклад. Нагадаю, що ці твори нічого спільного з міфічною самобутньою російською духовністю не мають.

Якщо не чинити опір злому, то навіщо вам тікати в країну, де сильна армія і є ядерна зброя? Ви, які закликають в умовах війни не чинити опір злу, зможете не їхати, не евакуюватися, а сказати своїм дітям і старим батькам: «Ми залишаємося підставляти праву і ліву щоку, ми нікуди не їдемо; якщо з вами щось трапиться, на мене, свого тата, чоловіка, сина, не сподівайтесь; я не буду чинити опір злому, захищаючи вас від зла, щоб не порушити заповіді Христової! Самі покладайтесь на Господа, і, якщо в Його волі, помирайте від насильства!»?

Не знаю як ви, але я не чув свідчень від людей, – які так голосно з безпечної відстані закликають пробачити, не противитися злу, і воювати проти духів, а не російської армії, змиритися перед путіним, щоб царя російського вшанувати, – що ось ми залишилися і вчинили саме так, вельми й щиро по-біблійному: нехай нас грабують, гвалтують, катують, ми не противимося, ми просимо ще так вчинити з нами, «підставляємо щоку», навіть і не думаємо просити Господа про відплату за своїх роздертих і похованих на городі дітей, і їхати не будемо, щоб Господь не розцінив це як опір злу.

Дикість? Дикість, однозначно. Спотворення євангельських принципів Царства Божого. «Не противтеся злому» – це окрема тема. Поділюсь своїми роздумами, як «суєта» дозволить, що це може означати в умовах війни.

Але таке буквалістське застосування цього тексту в умовах війни не має нічого спільного з послухом Христові. І цей імператив із буквалістським застосуванням в умовах війни Росії проти України не є герменевтичним ключем до життя християнина. І тим більше в житті людей, які закликають українців його застосувати, але знаходяться на безпечній відстані, перекручуючи слова і вчення Христа вирваною з Нагірної проповіді фразою, спостерігаючи війну лише в новинах, не зустрівшись віч-на-віч із жахами та наслідками війни.

Закликають жертву агресії до непротивлення. Але їхня мова, вибачте, настільки опухла від самобутньої духовності, що не здатна закликати агресора зупинити війну, забрати війська. На це такі тлумачі мають інший ключ: «На все воля Божа! Хто сказав, що буває те, чого Господь не звелів бути? Ну і, як правило, ні-ні, та й прослизне в їх промові в якійсь формі легке невдоволення: «Таку країну…»

Я з деякою часткою жаху дивлюся вперед, на якийсь час після закінчення війни, коли ці духовні Тенардьє («Знедолені») будуть рватись і очолювати різні місії та комісії з примирення, прощення. Але не на підставі діалогу, пошуку істини, справжнього глибинного порозуміння, зміни мислення, прийняття, виправлення, але на підставі імперативів та духовних безапеляційних маніпуляцій: пробачити, забути, змиритися, не шукати винних, страждати мовчки, і не надумайте звернутися за психологічною допомогою, інакше втратите свою душу і спасіння… Далі буде…


Кому це все пишу? Собі, насамперед собі… Це мій шлях між «суєтою», про яку не писав з 2014 р. і не пишу зараз… Це тріски моїх роздумів, пошуків відповідей, Його Царства. Завжди можна пройти повз, я не ображаюся…

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Моя думка з цього приводу знаходиться тут:
    “Можно ли убивать христианину?”
    https://www.evangelie.eu/forum/blogs/30010/blog13630.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!