Ми створені не для загробного життя, а для життя майбутнього віку. Ось чому базова християнська надія − це воскресіння мертвих і відновлення світу. Інакше кажучи, християнська надія − історична. Це означає, що історія має свою мету − і ця мета полягає в «настанні нового світу» (Мт. 19:28).
Ми, своєю чергою, чекаємо нових небес і нової землі, де справедливість постійно перебуває (2 Пт. 3:13). Іншими словами, християнська надія − це відновлення землі, а не евакуація на небо.
«Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом стогне і разом страждає у тяжких муках. Не тільки воно, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися» (Рим. 8:19-24).
Бог не приховав від нас своєї волі. Він «відкрив нам таємницю своєї волі, за своїм уподобанням, яке він наперед ухвалив у своєму Сині для впорядкування повноти часів, щоб об’єднати у Христі все те, що на небі та що на землі» (Еф. 1:9-10).
Ідея проста, як 2+2: знищення землі не входить у Божі плани. Його задум − об’єднати небесне і земне у Христі. В цьому полягає надія Євангелії, і цей задум почав здійснюватись з моменту приходу Христа в цей світ.
Читайте також:
«Добра новина полягає в тому, що Бог прийшов у людське «сьогодення», в історію людства з життям майбутнього віку» (Тім Келлер). Саме в цьому сенсі християни говорять, що через віру в Ісуса ми вже сьогодні маємо вічне життя.
