Блог Себастьяна Тегзи

Про християнський метод, або Нагірна проповідь – це Закон чи Євангеліє?

З чого починається Євангеліє? Із заклику Івана Хрестителя: «Приготуйте Господню доро́гу!» (Лк. 3:4).

А якою є найдавніша назва християнства? «Доро́га!» Про це пише зокрема Лука в книзі Дій Апостолів. «А Савло, ще дихаючи погрозою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященника, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї доро́ги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму» (Дiї. 9:1-2).

Як євреї називали Закон? «Доро́га!» Прочитайте 118/119-ий псалом: «Щасливі ті, що їх доро́га бездоганна, що ходять за Господнім Законом» (Пс. 118/119:1).

А Кого називає «Доро́гою» Новий Завіт? Ісуса! «Він відкрив нам свобідний вступ до святині доро́гою новою і живою, через завісу, що є Його тілом» (Євр. 10:19,20). Він є «доро́га, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Нього» (Ів.14:6).

Це є ключ до розуміння Нагірної проповіді. Ісус не вимагає від нас досконалості, Він дарує нам шлях до неї. Він сам стає нашою Доро́гою. Він – шлях і мета водночас.

Християнство – це шлях, путь, доро́га. Суть не в тому, щоб бути бездоганним, а в тому, щоб бути на дорозі.

Ось чому «Доро́га» – це інша назва Євангелія. «Доро́га» – це Ісус, життя з Ним. І це дуже легко запам’ятати. Про це говорить найдавніша назва християнства – ὀδός – шлях, путь, доро́га, напрямок. В переносному сенсі метод, спосіб, засіб.

Шлях досконалості – це не мертва буква; Шлях досконалості є живий: це сам Ісус, це стосунки з Ним та з ближніми.

Шлях досконалості – це любов, а любов починається не з нас, а з Бога: Він перший нас полюбив.

Шлях досконалості – це благодать, синівство, прощення. Ми прощаємо, бо Він перший нас простив; ми любимо, бо Він перший нас полюбив; ми даруємо, бо Він перший нас обдарував; ми служимо, бо Він перший нам послужив.

І це завжди шлях! Не вершина чи недосяжна планка, яку ми повинні й не можемо досягти, а шлях! А мета в тому якраз і полягає, щоб перебувати на цьому Шляху, себто бути з Ісусом і слідувати за Ним, зростаючи в синівській любові до Отця й любові до створених Ним людей.

Ми йдемо цим Шляхом не для того, щоб бути прийнятими Небесним Отцем, а тому, що ми вже є прийняті Ним. Ми докладаємо зусилля на цьому Шляху не для того, щоб заслужити Його любов, а, тому що є люблені Ним і любимо у відповідь Його. Бо це не є шлях, щоб досягнути Царства, а шлях зростання у ньому. Адже Царство само досягнуло нас. Воно прийшло до нас як дар.

Ось чому Ісус називає Свій тягар лю́бим і Своє ярмо легким. Бо це Євангеліє, а не Закон. Бо це шлях, а не Дамоклів меч. Бо це шлях до досконалості, а не перфекціонізм. Бо це про любов. Бо це про благодать. Бо цей Шлях є зітканий з ниток прощення. Бо це Шлях синівства, врешті-решт! Шлях любові, шлях учнівства, шлях свободи, яким іде не наймит, не раб, не слуга, а син. Улюблений син!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button