Блог Себастьяна Тегзи

Про Екуменізм

Ісус молився, «щоб усі були одно, (…) щоб світ увірував» (Ів.17:21). Отже, це важливо −  зберігати християнську єдність. Втім, світ увірує тоді, коли всі будуть єдині, а не тоді, коли всі будуть однакові. Те, що є різні християнські конфесії не є каменем спотикання для світу, спокусою є те, як ці конфесії живуть в реальному житті, і зокрема між собою.

Світ не погіршується через наявність різних церков, його розчаровує ворожнеча між ними. Тому зовсім не тим займається екуменізм, коли намагається всіх звести до однієї видимої вселенської церкви. На мій погляд, він повинен ставити за мету навчити християнські церкви жити в мирі між собою в дусі братерського діалогу та взаємоповаги, зберігаючи водночас різноманітність.

Тому що немає і не може бути ніякої видимої всесвітньої церкви. Так звана вселенська церква (Ecclesia oecumenica) – це історично-соціологічний конструкт. З богословської перспективи можна говорити тільки про одну єдину соборну Церкву (καθολικὴ Ἐκκλησία), яку всі ми побачимо тільки останнього дня, а також про видимі громади, в яких вона сьогодні існує у світі. Ось ними й потрібно займатись. Тому що саме в реальних громадах люди отримують свідоцтво єдності, про яку молився Христос. А всі ті високі церковні структури повинні бути максимально мінімізовані. Бо вони ні про що не свідчать. Хіба що тільки служать справжньою спокусою для світу.

Будьмо чесними, зовнішні люди не можуть не думати про церковну політику, різні інтриги та боротьбу за владу, коли чують про все це священноначаліє, патріархати та апостольські столиці. Ясна річ, будь-яка монополія, уніфікація, централізація є згубними для церкви та її свідоцтва для світу. Дуже згубними. З усякого погляду. Тимчасом як наявність багатьох конфесій та різних громад є добром для всіх. Розмаїття не є проблемою, лихом є ворожнеча та протистояння. І саме це якраз показує, що часто всі наші побожні розбалакування про Євангеліє, смирення та любов є просто звичайним святенництвом. І зовнішні люди це дуже добре бачать і відчувають.

Ось, наприклад, свіжий скандал у Франції. Близько 3000 священників за 70 років були причетні до педофілії. Це страшенний удар по церкві. Важко віриться, що після такого можна оговтатись. Можна звісно злорадіти, але це дуже короткозора позиція. Тому що насправді це удар по всьому християнству загалом, а не тільки по іміджу католиків. Це дуже кричущий і жахливий факт. Мені здається, що таких жахіть можна уникнути якраз не тоді, коли є єдина конфесія, а коли є сильні громади із загальним священством усіх віруючих.

Читайте також:

Я б узагалі радив тікати із таких місць, де надто сильно люди переймаються правильністю доктринальних формулювань, скрупульозним виконанням таїнств і високим статусом священнослужителів. Кажіть, що хочете, але все це неминуче штовхає церкву у прірву формалізму, лицемірства та нарцисизму. Все тоді правильно в обрядах, словах, структурах і формулюваннях. Фасад – блиск, а склад повний скелетів. Хай Бог милує. Євангеліє звертає увагу на зовсім інше. Тому світ насправді увірує тоді, коли побачить не просто єдину структуру, а справді якісну єдність віруючих, яка насамперед реалізується у видимих громадах, де люди живуть Євангелієм, а не в єпархіальних, патріарших чи папських куріях.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button