Світ, у якому ми живемо, є великий, суворий та несправедливий. І часто ми відчуваємо себе в ньому малими, покинутими та скривдженими. І де серед цього всього є Бог? Де Він? Що Він робить? Де Його шукати? Ось питання, яке турбує багатьох людей по всьому світі незалежно від релігійної традиції.
На це питання існує багато відповідей. Одна з них особливо приваблива сьогодні й багато хто її обирає для себе. Вона звучить так: ніякого «бога» немає, і ніякого діла «він» до нас немає, врешті-решт ми здані тільки на самих себе. Час дорослішати, і гірка правда дорослого життя полягає в тому, що «бога», як і Санта Клауса, немає і нікому ми в цьому світі не потрібні, окрім дрібки близьких людей, кому вже як із ними поталанило.
Що ж, я розумію логіку такої відповіді, але особисто мене вона не задовольняє. Більш переконливою для мене все-таки є відповідь християнська, яка говорить, що Бог є присутній у самій серцевині цього світу, але Його присутність є укритою і таємничою, немов тихий лагідний вітерець, чи гірчичне зерно, чи як таємничий подорожній. Його легко не помітити, знехтувати, проігнорувати, але водночас Він є дуже близько, на відстані витягнутої руки, щоб Його завжди можна було легко знайти. Тільки потрібно трохи більше смирення та уважності.
Але чому Бог обрав саме такий метод Своєї присутності в світі? Причин багато. Назбирається на окрему розмову. Але одне можна сказати вже зараз: якби Бог об’явився нам прямо й одразу, не було б ніякої історії, тієї ж миті просто настав би кінець фільму. І саме так, до речі, буде в кінці історії. Окремі біблійні історії є цьому живим доказом. Наприклад, історія Йова. Говорили-балакали, як то мовиться, доки не з’явився Бог. І кінець фільму. Якби ж Бог відкрився одразу, не було б ніякого фільму. І ми втратили б щось надзвичайно важливе.
Отож, Бог є завжди поряд. Він в епіцентрі сюжету. Але Його Особа залишається прихована. І головна сцена фільму все ще попереду, коли головний Герой вийде з тіні і тоді для всіх усе стане ясним і зрозумілим, як білий день. А поки що ми в епіцентрі драми: долаємо шлях, пильно стежимо за всім, що нас оточує і ловимо подув тихого лагідного Вітру.
Читайте також:
P.S. Думки ці я носив давно, але записав їх у відділенні канадської швидкої допомоги, очікуючи на екстрений прийом до лікаря через «воду в легенях», яка є наслідком перенесеної два роки тому операції. На жаль, це був не кінець. Історія триває.
