Євангеліє від Луки – Євангеліє Шляху. У ньому честь належати до Божої сім’ї протиставлена ганьбі відкидання. Як і у Матвія, Євангеліє від Луки є свідченням за типом «свій – своїм».
Тільки тепер не єврей пише євреям, а еллін звертається до еллінів. Місцем написання, найімовірніше, є Кесарія і, не виключено, що Коринф. Але перші нотатки Лука напевно почав робити в Юдеї й, можливо, ще до арешту апостола Павла. Євангеліст час від часу натякає, від кого він дізнався ту чи іншу історію (наприклад, «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» − Від Луки 2:19, або «Дівчина-служниця на ймення Рода пішла запитати, хто там» − Дії 12:13).
Цільову аудиторію Луки, як уже було сказано, становили елліни. Тому його розповідь написана у звичній для них формі, характерній для античної літератури того періоду. Лука, як письменник-віртуоз, вільно оперує класичними жанрами історій, подорожніх нотаток, повчальних трактатів. Спектр його стилів простягається від трагізму до сарказму.
Ключове слово в Євангелії від Луки – «всі». Читач може бути впевнений: честь належати Божому народові поширюється і на нього:
«Я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім» (2:10).
«бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами» (2:30,31).
«І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (13:29).
«І щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх» (24:47).
Читайте також:
Якщо у Матвія Ісус – син Авраама і син Давида, а у Марка Він – Син Божий, то у Луки Христос – Син Адамів (3:38) і Син Людський (19:10). Ісус покрив нашу ганьбу, у Ньому ми всі – знову діти Небесного батька! Кожен із нас – той самий брат, що «був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся» (15:32). «Бо Син Людський прийшов шукати й врятувати те, що загинуло» (19:10).
