Блог Михайла Черенкова

Притча про Пана, рабів і таланти

Притча про таланти – одна з найпопулярніших. Довгі роки я бачив у ній заохочення до праці, активності, заповзятливості. Останніми роками мій інтерес змістився від талантів до самого Пана, точніше до того, як в цій історії розкривається Його характер і Його очікування щодо мене. Тобто тема активності поступилася місцем темі вірності.

Раніше я думав про те, що робити з подарованими можливостями. Зараз думаю про те, як я повинен розуміти Господа і Його волю, щоб бути вірним Йому слугою і трудитися не заради реалізації своїх талантів і можливостей, але заради творення Його Царства. Адже в цій притчі все Його: слуги, таланти, маєток. Розуміючи це, починаєш думати не про свій успіх, а про «радість Пана свого», тобто про те, щоб догодити Йому і бути званим на вічний бенкет. Але спершу згадаємо саму притчу.

«Бо Він вчинить, як людина, яка, вирушаючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм маєток свій: і одному дав він п’ять талантів, другому два, іншому один, кожному за його силою; і зараз вирушив.

Той, хто отримав п’ять талантів, пішов, вжив їх у справу і придбав інші п’ять талантів; так само і той, хто отримав два таланти, придбав інші два; А той, хто здобув один талант, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло свого пана.

За довгим часом приходить пан рабів тих і вимагає у них звіту. І, підійшовши, той, хто отримав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і каже: “Пане! П’ять талантів ти мені дав; ось інші п’ять талантів я придбав на них».

Пан його сказав йому: “Добре, добрий і вірний раб! У малому ти був вірний, над багатьом тебе поставлю; увійди в радість твого пана”.

Підійшов також і той, що отримав два таланти і сказав: “Пане! Два таланти ти дав мені; ось інші два таланти я придбав на них”.

Схожі статті

Пан його сказав йому: “Добре, добрий і вірний раб! У малому ти був вірний, над багатьом тебе поставлю; увійди в радість твого пана”.

Підійшов і той, що здобув один талант і сказав: “Пане! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав,

і, злякавшись, пішов і сховав твій талант у землі; ось тобі твоє”. Пан же його сказав йому у відповідь: “Лукавий раб і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;

Тому тобі треба було віддати срібло моє торгуючим, і я, прийшовши, отримав би моє з прибутком; Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів, бо кожному, хто має, дасться й примножиться, а в того, хто не має, забереться і те, що має; а негідного раба викиньте в темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів». Сказавши це, Ісус проголосив: Хто має вуха чути, нехай чує! (Матв. 25:14-30).

Що це за історія? 

Досить проста і зрозуміла історія з життя.

Господар дає завдання і на якийсь час їде. Повертаючись, він нагороджує добрих і вірних рабів і карає того, хто виявився лінивим та лукавим. Цікаві деталі: він дає досить багато грошей, він забезпечує своїх слуг фінансами, але також чекає на прибуток.

Головна думка тут досить проста: кожен з нас – слуга Божий, покликаний виявити вірність Господу у розпорядженні довіреними талантами для творення Його Царства.

Який контекст цієї притчі?

Вона розповідається під час розмов про Друге пришестя, про явлення Сина Людського. Вище ми знаходимо притчу про нареченого і десятьох дів. Притча про таланти продовжує ту саму тему готовності: «…бо…». Нижче, після притчі про таланти, ми знаходимо картину майбутнього суду над народами, при якому всі поділяться на овець і козлів, благословених і проклятих. Тобто сусідні теми – це тема готовності до зустрічі нареченого та тема останнього суду над справами людей.

Притча про таланти схожа на притчу про міни (Луки 19:11-27), що говорить про Ізраїль у світлі швидкого одкровення Царства Божого, про сходження Ісуса до Єрусалиму, про тих, хто прийняв і не прийняв Царя і Його волю. У порівнянні з нею притча про таланти вирізняється яскравим есхатологічним тлом.

Що нас дивує у цій притчі? Дивує багато чого.

  • Чому всім дали різну кількість талантів?
  • Чому тому, хто має, дається, а у того, хто не має, забирається?
  • Чому Пан так жорстокий з тим рабом, кому дісталося менше талантів?
  • Чому за звичайну лінь і побутове лукавство присуджується темрява зовнішня і скрегіт зубів?
  • Хіба це справедливо?

На перший погляд здається, що це вже занадто. Але якщо замислитись, то все так і є: дали всім досить багато, Пан зовсім не жорстокий, а підсумок цілком закономірний. Лукавство, лінь, опір, бунт починаються з малого, але ведуть нас прямо в пекло. Велика нагорода також починається з малого – з вірності у довірених фінансах.

Як і багато інших притч, ця алегорія наголошує на важливості послуху Пану, тобто Ісусу як Господу. Або ми збираємо з Ним, або марнуємо Його маєток (Матв. 12:30). Або ми ділимо з Ним відповідальність і радість, або виставляємо себе геть.

Що має бути у центрі нашої уваги при розгляді цієї притчі?

Хоча притчу називають притчею про таланти, але основна увага приділяється стосункам між Паном та слугами. «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський. Бо Він вчинить як…» (25:13-14).

Відносини між Паном та рабами – це головне. А притча про таланти – ілюстрація

Пан забезпечує фінансами, не квапить і не контролює жорстко, дає свободу та час. Його слуги живуть краще, ніж багато вільних. Бути слугою такого Пана – привілей, честь, щастя.

А що ж раби? За відсутності Пана раби можу робити все, що хочуть, тому в цій свободі проявляється їхній справжній характер.

Хіба не повинні раби виконувати будь-яке завдання Пана?

Чому ж деякі з них не лише не виконують завдання, а й ставлять під сумнів владу Пана?

Тому що вірні раби обрали послух. Лукавий раб вибрав опір.

Ретельні раби доклали всіх зусиль, щоб заробити сто відсотків прибутку.

Ледачий раб міг би просто віддати свій талант як банківський депозит і отримати прибуток навіть без будь-якої додаткової роботи, але він не зробив навіть того. Більш того, виправдовуючи себе, він кидає виклик пану, ставить під сумнів його добре ім’я та його владу. Закопаний талант говорить про свавілля раба: я не працюватиму на Господа, я не визнаю Його і не бажаю процвітання Його Царства. Закопавши талант, раб жив у своє задоволення, користуючись маєтком Пана як своїм власним, витрачаючи дні та можливості.

Ставлення рабів до талантів – це іспит на вірність

 Пан довірив слугам цілий маєток, і кожному дав частку відповідальності. Тут немає нічого особистого, тут усе царське.

Зазвичай ми питаємо: а таланти це що? Особисті здібності? Але в маєтку пана не може бути нічого нашого, нічого особистого. Можливо, талант – це моя відповідальність за розпорядження Божим даром – благодаттю, за поширення Євангелії Царства? Які таланти нам дав Пан для керування своїм маєтком? Все, що є, від Нього і для Нього. Все це Його, не наше. І це має бути набагато дорожчим за наші обмежені людські здібності. Це не про реалізацію своїх обдарувань. Це про служіння Його царству і провіщення Доброї звістки. У цьому сенсі талант – міра нашого розуміння, дарування та відповідальності у проголошенні Божого Царства. Навіть книжники і фарисеї отримали свою частку в розумінні Царства, але знехтували її і стали проти Господа. А ми, чи розуміємо ми довірені нам можливості як покликання служити Царю і Царству?

Як ми повинні тлумачити зміст цієї притчі?

Пан у цій притчі – це сам Ісус. Його подорож – це час між першим та другим пришестям. Раби – це Його учні, серед яких є вірні та невірні. Талант – еквівалент двадцятирічного середнього заробітку. Тут талант треба розуміти як подаровану нагоду помножити добробут Пана. Наша активність у служінні Пану та Його Царству обернеться нагородою та участю у святі (радості) Пана. Наш же опір Господу і недбалість щодо Його доручення занапастить нас.

Як ми повинні розуміти сенс цієї притчі?

Цією притчею Ісус говорить про Себе – що Він прийшов Царем невпізнаним, але Царем повернеться в силі і славі. Син Людський покаже всю свою владу над тими, що Його відкинули та висміяли. А також винагородить тих, які служили Йому беззаперечно та старанно – у міру своєї відповідальності за проголошення Євангелії Царства.

Ця притча не про особистий талант і його реалізацію, ця притча – про наше місце у Божому Царстві. Вона відповідає на запитання: як ми повинні жити в очікуванні на повернення Ісуса? Закопати талант – нічого не робити для Царя та Царства. Набувати талантів означає активно працювати для процвітання Царства і радості Царя.

Відповідно до моралі цієї притчі, ми, як вірні слуги, повинні працювати в маєтку Господа, виконуючи Його доручення, помножуючи отримані таланти, творячи Його Царство.

Як ми реагуємо на цю історію?

Що ми скажемо у відповідь на цю історію Ісуса? Що це не про нас? Що ми не маємо талантів? Що ми маленькі прості люди?

А хіба ми не схожі на книжників, яким було відкрито досить багато про Царство Боже, але які чинили опір і не слухалися? Що ми знаємо, що нам відкрито, що нам дано і що ми з цим робимо? Чи ми служимо Царству? Чи гальмуємо Його пришестя?

Як ми розпоряджаємось нашими талантами, навіть якщо це «просто фінанси»? Чи ми використовуємо їх для Царства Божого і Його зростання?

Ким ми бачимо себе в цій історії Ісуса – добрими та вірними чи лукавими та лінивими?

Чого ми повинні навчитися щодо талантів і Господа, який їх дав?

По-перше, ця притча заохочує наше активне та заповзятливе ставлення до довірених талантів

Кожен талант потребує старанності.

Не треба рахувати та перераховувати таланти, потрібно їх активніше використовувати.

Ми повинні бути вірними в малому, розуміючи, що кожному дається під силу і не все відразу.

Ми повинні пам’ятати, що наше майбутнє залежить не від кількості отриманих талантів, а від нашої вірності та активності у розпорядженні ними.

По-друге, ця притча заохочує наше вірне та слухняне ставлення до Господа

Пан нам довіряє, дає змогу проявити себе. Наше ставлення до талантів показує наше справжнє ставлення до Пана.

Ця притча говорить не так про таланти, як про наше ставлення до Господа та Його доручення. Як ми Його слухаємо та слухаємось? Яким чином маємо ставитися до Його завдання?

Пам’ятай, що якщо в цьому малому ти не вірний, то багато в чому – тим паче. Почни наводити лад у своїх центах, доларах і талантах, і ти побачиш успіх, зростання та перспективу, а найголовніше – радість свого Пана.

Ми повинні використовувати отримані таланти у справу, приносячи прибуток Господу, не собі. Це не наш бізнес, це Боже Царство, в цьому є свої обмеження, але в цьому ж відкривається приголомшлива перспектива.

Ми повинні пам’ятати, що наше особисте щастя пов’язане з настанням Божого Царства, якому ми служимо і в якому отримаємо свою нагороду.

Господь нагороджує добрих і вірних і карає лінивих та лукавих.

Ми повинні бути працьовитими і вірними протягом «довгого часу», не повинні допускати лінь і лукавство.

Ми не повинні обговорювати доручення Господа, повторювати погані чутки про Нього і виявляти непокору Йому.

Ми повинні робити свою справу як добрі та вірні раби, не звертаючи уваги на слова лінивих та лукавих.

Притча закінчується нагородою вірних та покаранням лукавих

Ми дізнаємося, що Господь хоче бачити у своїх слугах, як Він оцінює їх.

Що може занапастити нас? Не стільки лінь і недбальство, скільки спотворене уявлення про Пана.

Що може збагатити нас? Не так особлива винахідливість, як проста вірність у розпорядженні малим.

Чи виникають у нас питання після прочитання цієї притчі? 

Якщо питань немає, то ми так і не почули Ісуса, чи почули, але закрили своє серце для Його слів.

Подумаймо про три питання, які мають виникнути у нас під час роздумів про прочитану історію.

Як я використовую дані Богом можливості?

Як нам поводитися, коли господар дав розпорядження і на якийсь час пішов? Що робити в очікуванні Його повернення?

Як ми ведемо свій бізнес, коли ми маємо можливість і свободу діяти, але немає контролю? Як ми розпоряджаємось тим, що нам довірено?

Все, що маємо, дано нам Богом. І ми маємо час це пустити в справу. Як ми це робимо?

Перш ніж подумати про духовні сенси, подумаємо про буквальні: як ми розпоряджаємося фінансами, які Бог довірив нам?

Невже мені дали так мало, що я можу виправдати свої образи та заздрість, лукавство та лінощі?

Я думаю, що мені дали менше, мало, але як я використовую те, що є? Чи вистачає у мене розуму та працьовитості розпорядитися довіреним? Навіщо мені більше, якщо я не можу дати ладу з тим, що є?

Якщо ти одержав менше, це не привід для образи. Може, твоє завдання в тому, щоб з меншого витягти більше? Чи може це випробування твоєї вірності в малому? Це твій шанс, не пропусти його. Як ви вважаєте, хто отримає велику нагороду? Той, хто отримав п’ять талантів та заробив п’ять? Чи той, хто отримав один, а заробив десять?

Пам’ятаймо: Господь дивиться не на обсяг наших талантів, але на обсяг наших зусиль.

Що я думаю про мого Пана і як ставлюсь до Його Царства?

Хто тобі сказав, що пан жорстокий? Навіщо ти дозволив сатані вкласти це у твої вуха і навіщо ти прийняв цю брехню у своє серце?

Пан тобі довірив багато. Хіба один талант – це так мало? Це двадцять років роботи. А ти просто одержав це для старту. І ти бідкаєшся? І ти обговорюєш господаря? Як ти дозволив брехні так одурманити тебе? Наскільки ж ти невдячний, заздрісний, лукавий і лінивий!

Не так небезпечна лінь, як брехня про нашого щедрого і справедливого Пана, яка вбиває мотивацію і перетворює слуг на ледарів або навіть бунтівників.

Якщо ти кажеш у собі: це не моя справа, я не хочу працювати на когось, ти ніколи нічого не заробиш. Немає більшого щастя і немає більшої нагороди, ніж працювати для Христа та Його Царства.

Задумайся та визначся, ким ти хочеш бути – вірним чи лукавим? 

Знаючи про те, чим усе закінчиться, тільки божевільний закопуватиме талант і сперечатися з Паном. Поки не пізно, використовуй усі набуті таланти для слави Господа. Якщо закопав, відкопай сьогодні ж і негайно пусти у справу Євангелія!

Будь же вірним своєму Господеві в розпорядженні кожним довіреним талантом, щоб тішити Царя і радіти разом з Ним у Його Царстві!

Джерело: cherenkoff.blogspot.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Черенков

Міжнародний директор Mission Eurasia, доктор філософських наук, професор Українського католицького університету, автор кількох книжок про євангельський протестантизм, активний проповідник, батько 4 дівчат: Був ректором Донецького християнського університету. Експерт з питань релігійної свободи. Пастор церкви Revival, м. Ванкувер

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button