Економіка

Податки мають юдейсько-християнське походження

Сплачуючи (подеколи з наріканням) податки, ми не так сильно задумуємося над тим, звідки вони пішли і як зявилися. Для нас це просто вже невіддільна ознака суспільного життя. Проте як сильно ви здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що такі звичайні і деколи важкі для нас податкові стягнення мають юдейсько-християнське походження?

Трохи з історії Ізраїлю

У 1998 році дослідники Мануель Л. Хосе та Чарльз К. Мур опублікували статтю «Розвиток оподаткування в Біблії: удосконалення підрахунку, вимірювання та обчислень на стародавньому Близькому Сході». У ній автори детально проаналізували різні види оподаткування, згадані в Біблії. Дослідники описували формування податкової системи крізь призму розвитку Ізраїльської держави.

Наприклад, про реформу системи оподаткування свідчать дії Йосипа на посаді міністра Єгипту. Задля попередження голоду під час неврожаю він упровадив податок на врожай, який складав «п’ятину врожаю єгипетської землі». Після виходу євреїв з Єгипту було запроваджено так звану десятину. Хоча й саме поняття «десятина» сформувалося ще за часів Авраама. Десятина ж в Ізраїлі давалась насамперед на підтримку скинії та священників з левітами, тому й не можна стверджувати, що ці податки використовувалися для соціального забезпечення. Щодо незахищених верств населення у тодішній час, то можна сказати, що турбота про них виражалася радше не в податках, а в регулюванні: залишенні врожаю на полях та виноградниках для бідних.

За царя Соломона в Ізраїлі вводяться у практику такі терміни як «подушний податок» та прибутковий податок, що сплачувався борошном, великою рогатою худобою, вівцями, птицею та іншими харчовими продуктами.

Ще раз про десятину

Згідно з термінологією, десятина є податком на доходи. Так уже склалося, що десяту частину легко відрахувати від загального обсягу. Десятину як обов’язок визначили в 585 році учасники Маконського церковного собору. До появи офіційних грошових валют десятину сплачували частиною майна та врожаю. Десятина до сьогодні залишається важливим складником життя багатьох християнських деномінацій. Цікаво, що поняття «десятини» збереглося і в євреїв. Сучасні ортодоксальні євреї практикують такий формат пожертв, як ma’aser kesafim (10 % доходу на благодійність). Деякі ж євреї дотримуються ще сільськогосподарських десятин: ma’aser rishon (10 % доходу на благодійність після надання коштів левітам), ma’aser sheni (відкладання 10 % певної сільськогосподарської продукції протягом першого, другого, четвертого та п’ятого років кожного семирічного циклу) та terumat hamaaser (10 % левітського продукту надається священникам).

Трансформація церковних податків у Європі

Доля церковних податків в Європі склалася по-різному. У Франції, наприклад, кінець церковним зборам поклала Велика Французька революція. В Англії цей процес був поступовим і затяжним. Зрештою, у 1863 році було ухвалено Закон про заміну десятини, згідно з яким десятини замінили оплатою заміни, земельною винагородою та/або орендною платою для тих, хто сплачує компенсацію плати. Ця заміна зменшила проблеми для кінцевих платників, фактично прирівнявши десятину до ренти. Тобто платили за право користуватися землею, а не прив’язуючись до свого доходу.

Німеччина стягує церковний податок з християн у розмірі  8–9 % податку на їхній прибуток. Отримані кошти розподіляються між католицькою, лютеранською та іншими протестантськими церквами. Церковні податки Фінляндії інтегровані в національну систему оподаткування. Члени державних церков сплачують податки в розмірі від 1 % до 2 % доходу, залежно від муніципалітету. Так само і в Данії, де платники залежно від муніципалітетів надають орієнтовно 1 % оподатковуваного доходу на церковні потреби. Збиранням церковного податку керують податкові органи Данії.

Доволі цікава практика існує в Італії. З 1984 року в дію увійшов закон про вісім проміле (otto per mille), відповідно до якого італійці перераховують обов’язкові 8‰ зі своєї річної податкової декларації для офіційно визнаних конфесій або ж, за альтернативою, на державну програму соціальної допомоги. Цілі, для яких релігійні групи можуть використовувати отримані частки, визначаються угодами, укладеними з урядом. Найбільша частка припадає на католицьку церкву.

Читайте також:

На завершення

Як бачимо, десятина стосувалась не лише релігійного життя, а згодом трансформувалася у сучасні податки на доходи. В деяких державах церковні податки все ще займають особливе місце в національних системах оподаткування. Та й не дивно, що сама податкова система має юдейсько-християнське походження.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тетяна Дорош

Студентка "Видавнича справа та медіапродюсування" Київського університету імені Бориса Грінченка. Люблю тексти.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!