Про корупцію, корів дійних і священних
Перебування за кордоном для такого екстраверта, як я − це неймовірна можливість нових знайомств і не менш неймовірного досвіду. Нещодавно я мав нагоду познайомитись з першою жінкою-капеланом Королівської лікарні в Белфасті, яка 30 років пропрацювала там, піклуючись про людей між двома світами, серед яких був хто завгодно − від потерпілих автотрощ до жертв терористичних атак.
Але сьогодні не про її досвід, а про лише кілька дуже побіжних спостережень щодо локальної фінансової церковної культури. Усі 30 років ця жінка пропрацювала офіційно і легально, сплачуючи усі податки, фінансуючи таким чином не лише свою пенсію, а й посередньо лікарню, в якій працювала.
Те саме стосується й пасторів тут. Я не знаю тут жодного прикладу тіньових зарплат для церковних лідерів (незалежно від деномінації), які б коштом датків вірян їздили в мерседесах до наворочених маєтків поза містом.
Ланцюжок «легальна платня − податки = стабільна пенсія» дає позитивний результат не лише для держави, а й для організації церковних спільнот.
По-перше, пастор не займається фінансами, бо це відповідальність ради старійшин. Він отримує лише чітко визначену платню + певні бонуси. Як наслідок, він, по-друге, не має великих важелів для власного корупційного збагачення з наступним використанням його задля перетворення церкви на свою дійну корову, перебираючи при цьому на себе роль корови священної з її недоторканністю та перебуванням поза всілякою критикою. По-третє, у нього також відсутні причини до непотизму, який поїдає українські церкви, як у добу середньовіччя. І, по-четверте, це також виключає «синдром брежнєва», коли пастор просто змушений з останніх фізичних сил триматися церковної кафедри, щоб мати владу і в результаті мати датки на прожиття.
Але найголовніше! Він може сміливо дивитися в очі вірянам і проповідувати про зло хабарів, про визнання законів, завдяки яким фінансується його медична опіка, навчання дітей і онуків та таке інше.
Врешті він може говорити про чесність і решту цінностей властивих християнам. І навіть якщо решта його пастви має «руки, які нічого не крали», то він як справжній лідер показує вірну дорогу, а не зводить на манівці.
Читайте також:
«Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечих шкурах, а всередині — хижі вовки» (Матвія 7:15).