Домашня » Поезія » Перший сніг – Сергій Рачинець

Перший сніг – Сергій Рачинець

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Ну і сніг! Замітає стежки.
Буде пух в набивні подушки,
Буде сон із небес малюку
(Красне літечко в ньому: ку-ку!).

В мене, люба, на лівій брові
Ходить ніч, як туман по траві,
А на правій – дзвінкі бубенці.
Не збуди, а погрійсь на щоці!
Розколовся ось день, як горіх.
Де ж ті зерна солодких утіх?
Тільки сніг – на пошерхлі вуста.
Завелика на двох самота.
Що ж, давай, перемовчим її –
Защебечуть тоді солов’ї,
Відлетить біле пір’я від нас,
Бо зимі ще не час,
Бо зимі ще не час…

Більше поезії Сергія Рачинця:

Сергій Рачинець

Попередня Стаття

Минуле - Михайло Козубовський

Наступна Стаття

Благовістити не можна чекати?

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *