Поезія

Перший сніг – Сергій Рачинець

Ну і сніг! Замітає стежки.
Буде пух в набивні подушки,
Буде сон із небес малюку
(Красне літечко в ньому: ку-ку!).
В мене, люба, на лівій брові
Ходить ніч, як туман по траві,
А на правій – дзвінкі бубенці.
Не збуди, а погрійсь на щоці!
Розколовся ось день, як горіх.
Де ж ті зерна солодких утіх?
Тільки сніг – на пошерхлі вуста.
Завелика на двох самота.
Що ж, давай, перемовчим її –
Защебечуть тоді солов’ї,
Відлетить біле пір’я від нас,
Бо зимі ще не час,
Бо зимі ще не час…

Більше поезії Сергія Рачинця:

Сергій Рачинець

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button