Проза

Про собачку і ще…

У Німеччині з парканами справи йдуть, прямо скажемо, не дуже. Їх немає. Ну, майже немає. Кущики – так, є, розділяють ділянки будинків. Іноді собачки, кішки, інша живність забрідає до сусідів. Іноді така екскурсія закінчується конфліктом. Іноді – трагедією.

Була в одних людей велика собака з хорошим таким прикусом, а їхні сусіди мали маленьку, кудлату. І намагалась маленька завжди на сусідську ділянку проникнути, там її велика і прикушувала. Ну якому великому псу, скажіть, не хочеться вкусити маленьку кудлату собачку? Ось і кусала. Іноді міцно. Сусіди ображалися, але собачка, хоч і покусана, жила. Тому далі перепалок справа між сусідами не заходила.

Тут якось раз відлучися господарі маленької собачки на пару днів. Наступного ж ранку приносить велика собачка маленьку у своїх міцних зубах. Та вже мертва, вся пошарпана, брудна, розпатлана, зі шматками землі в шерсті, висить мляво в залізній хватці.

«Ну все, – думають власники пса, – тепер точно капець, серйозного конфлікту з сусідами не уникнути. Загриз таки наш пес малу». Поки сусідів будинку немає, вирішили привести померлу в порядок і підкласти сусідам на ганок, типу, заснула. Сказано – зроблено: у ванну її, намили, феном шерсть висушили, причесали й сусідам під двері. Типу, жива була, коли ми її в останній раз бачили.

Через пару днів зустрічають сусідів. Як справи? Те, та се. Вони їм і розповідають, що неймовірне пережили. Ці здивоване обличчя роблять, брови підіймають: що сталося? Ну, ті й розповідають. Здохла їхня маленька собачка, поховали вони її у себе на ділянці й поїхали на пару днів кудись розвіятися, тугу збити. Через пару днів приїжджають і очам своїм не вірять, лежить їхня собачка на ганку… зачесана і чистенька, вся «як тільки що з ванни». Поховали вдруге бідолаху. Але як таке могло статися, розуму не прикладуть.

Тут дійшло до власників великої собаки, що їх пес просто відкопав свіжо поховану сусідку і притягнув додому.

Читайте також:

Урок. Нерідко, буває, простив Бог людину, «кинув всі гріхи за спину Свою» (Іс. 38:17), поховав гріх, закопав… а та раз по раз його відкопує і носиться з ним. Особливо ця процедура чомусь приносить задоволення, коли мова заходить про гріхи сусіда…

Джерело: facebook.com/andreas.patz

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андреас Патц

Пастор, християнський журналіст та автор книг. Засновник щомісячного видання «Міжнародна християнська газета», яка друкується зараз в кількох країнах світу. Є головним редактором.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button