Ховали літню жінку. Біля труни, витираючи сльози хустками, стояли діти, родичі, сусіди. Проповідник читав біблійні тексти. Невелика група віруючих співала християнські гімни про небо, порятунок, життя і смерть.
Трохи віддалік, поруч з автобусом, що привіз покійну і людей, топталася бригада робітників, скоса спостерігаючи за тим, що відбувається. Схоже, все це не дуже-то їх і хвилювало. Молоді міцні хлопці у формі з логотипами фірми ритуальних послуг, в добротних шкіряних черевиках, зручних для копання, глузливо посміхалися, коментуючи слова християнських гімнів. Хтось курив і спльовував, хтось байдуже потягувався, штовхав колесо автобуса, жартували поміж собою.
Їх можна зрозуміти: у 20-30 років життя тільки починається. Справи у фірми йдуть в гору, роботи – море. Зараз опустять гріб в могилу, закопають ще одну яму, прибуток в кишені – і по домівках. Живий про живе думає. Схоже, більшість з цих хлопців забули (а можливо, ще не дізналися) про те, що наступного разу все може бути геть інакше. І вже не вони будуть старанно копати, а для них хтось попрацює за певну плату. Хтось інший одягне фірмову уніформу, міцні черевики, буде палити й спльовувати, байдуже і холодно посміхаючись.
Читайте також:
А що ж буде з тими, кого вже немає? Саме про це говорив проповідник, але хлопці його зовсім не слухали.
