Цар Ірод Агріппа Перший прославився, як збирач земель юдейських. Він об’єднав під своєю рукою всі території, що раніше належали його дідові, Іроду Великому і здобув чималу повагу у своєму народі. Але цього йому здалося недостатньо. Видатним правителям надавалися божественні почесті – так вже було заведено. І, як пише Йосип Флавій, по закінченні трьох років Агріппа «влаштував ігри на честь імператора … На другий день ігор, рано вранці цар з’явився в театр у витканому сріблом одязі… Зараз же кілька підлабузників з різних кінців стали… називати його богом…».
«Ірод … і на підвищенні сів та й до них говорив, а народ вигукував: це голос Бога, а не людини. І Ангол Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові», – описує цю подію євангеліст Лука (Дії 12: 21-23). «Агріппа відчув, що в нутрощах його починається найсильніший біль… Тоді його скоріше перенесли до палацу… Потім, промучившись ще п’ять днів страшними болями в шлунку, цар помер…», – уточнює Флавій. А Лука, як лікар, ставить діагноз: «черва його з’їла» (Дії 12:23).
Читайте також:
У римлян була популярна приказка: quod licet Jovi, non licet bovi. «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику». Але, як з’ясувалося, і Юпітер Юпітеру – не рівня. До пори, до часу Всевишній поблажливо ставився до народів, які шанують неправдивих богів через незнання (Дії 17: 29-30). Так само як і до їх володарів, які вважають себе богами. Однак правителю народу Божого бикувати не вийшло. Тому, хто не тільки знає істинного Бога, але і покликаний творити Його волю, подібне святотатство недозволено!
