Попри воєнний стан в Україні, Міжнародний центр батьківства вирішив відновити заняття в рамках гуртка «Таткова майстерня». Цей проєкт реалізований разом з євангельською церквою «Нове життя». Робота центру спрямована на роботу з дітьми, які ростуть без батька. Специфікою гуртка є робота з хлопцями та їхніми мамами, які змушені виховувати своїх синів самостійно.
«Кількість дітей, що змушені зростати без батька, із початком повномасштабної війни в Україні, на жаль, стрімко збільшується з кожним днем. Ця проблема наразі турбує багатьох в нашому суспільстві, бо те, що відсутність тата у сім’ї здійснює дуже негативний психологічний вплив на дітей, вже, здається, усвідомлює кожен», – зазначено на сайті гуртка.
Згідно з довоєнною родинною статистикою, в Україні розпадалося понад 60% шлюбів. З-поміж розірваних шлюбів 62% припало на молоді сім’ї, переважно в період від 3 місяців до 1,5 років сімейного життя. Першою причиною розлучення в Україні став алкоголізм, другою – грошові проблеми, третьою – подружня зрада.
На той час більшість дорослих чоловіків в Україні постійно їздили на заробітки, а кожен п’ятий дорослий чоловік був постійно зайнятий, що змушувало дружину виховувати дітей самостійно.
Наслідком усього вищесказаного є те, що більшість українських дітей ростуть без уваги тата. За даними Міжнародного центру батьківства, 16% дітей були в неповних сім’ях, де була тільки мати, а кожну третю дитину виховував вітчим.
На жаль, ця проблема зростає в рази й справді лякає, адже серед головних причин, чому українські татусі залишають сім’ю, – несвідоме та безвідповідальне ставлення до своєї ролі в сім’ї, себе як батька, а також свого впливу на сім’ю та майбутнє життя власної дитини. Варто зауважити, що це не стосується наших захисників, які мужньо борються за нашу свободу та незалежність.
«Відсутність батьківського піклування здатна зруйнувати життя як дівчини, так і хлопця, бо зростаючи вони не мають змогу побачити приклад того, хто такий є насправді чоловік, якими є особливості його поведінки та суспільні обов’язки. Це оселяє у серцях дітей розгубленість та нерідко підштовхує їх до фатальних помилок і психологічного саморуйнування», – наголошує Міжнародний центр батьківства.
Однак на цю проблему почали значно більше звертати увагу різні волонтерські організації, працюючи як з дітьми, які залишилися без батька, зокрема через війну, так і з дорослими.
«Таткова майстерня має на своїй меті залучити дітей, у яких з різних причин відсутній контакт із їхніми татусями (в тому числі й через те, що деякі з батьків зараз вимушені бути на фронті). Відтак, ми залучаємо до майстерні переважно хлопців від 7 до 12 років, що наразі живуть без тата», – сказав Олександр Чапцев, волонтер-учасник проєкту «Таткова майстерня».
Своїми думками та враженнями від гуртка «Таткова майстерня» поділилися як волонтери, так і мами з дітьми, які відвідують центр.
«Головним чином, у Татковій майстерні ми, чоловіки, намагаємося прищепити хлопцям навички майстрування (здебільшого ми майструємо із дерева, але не тільки). Проте найкращим, безумовно, є те, що всі вироби, які ми робимо разом, потім можна використовувати в побуті, в повсякденному житті. Так ми, наприклад, робили лавочку, чи ту ж саму годівничку для птахів, також робили підставку під посуд і тому подібне. Найголовнішим є те, що діти зазвичай залюбки включаються в цей процес майстрування.
Нам, дорослим, головне встановити з дітьми якісний контакт та, так би мовити, правильно направити хід їхніх думок. Тобто хлопці отримують від нас завдання, візуалізацію та зображення розмірів відповідно для того, аби вони могли працювати покроково. І так діти починають виміряти, потім відмічати, відрізати, об’єднувати деталі одна з одною і таким чином вони так весело проводять час, що навіть не помічають, як швидко він пролітає», – додав Чапцев.
«В кінці вони завжди задоволенні. Я бачу, що дітям цікаво працювати з різними матеріалами, та отримувати різний досвід. Коли ми прощаємось, і я щоразу бачу їхні задоволені усмішки, я розумію, що цей день для них пройшов не дарма. Діти завжди дуже дякують за проведене заняття, і мами також», – Євген Туманов, волонтер-учасник проєкту Таткова майстерня.
Вікторія Білякова, мама хлопчика, який відвідує майстерню, розповіла, що про гурток дізналася через благодійний фонд. Після розлучення з чоловіком жінці було важко виховувати сина без батьківської підтримки, хлопчикові не вистачало татової уваги та здібностей, які міг дати тільки чоловік.
«Ми з сином, загалом, відвідуємо майстерню вже другий рік. Йому майстерня сподобалася з першого ж заняття, тому він із нетерпінням чекав на наступне.
Із собою до майстерні ми зазвичай нічого не беремо. Нас там забезпечують усіма необхідними матеріалами. За це ми є дуже вдячні. Велика взагалі подяка тому, хто створив цей гурток для дітей, що не мають татусів. Це безцінний гурток та безцінний досвід. Син навчився тримати пилку, пилити дошки, забивати цвяхи, вкручувати шурупи, навіть робити маленькі табуретки.
Мені дуже подобається те, як цей гурток допомагає моєму синові закрити потребу у спілкуванні із чоловіками. Він просто біжить до майстерні та чоловіків, що його навчають».
Також своїми враженнями про «Таткову майстерню» поділився син Вікторії Білякової, Олексій.
«Мені дуже подобається, що ми робимо різні вироби для дому: лопатки, табуретки, мечі та багато чого іншого. На Новий рік нам давали безкоштовно яйця, молоко, солодкі подарунки та гарне мило, яке можна було подарувати мамі. Я знайшов там багато друзів, вчителі також мені подобаються».
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)
