Універсальний комплекс конструктивних властивостей представляє навіть настільки знайому нам істоту, як дятел. Відповідно до теорії еволюції, дятли з’явилися в результаті змін навколишнього середовища, при яких еволюційну перевагу отримали ті птахи, що, завдяки послідовності малих випадкових пов’язаних одна з одною мутаційних змін, виявилися наділені здатністю добувати їжу з-під кори дерев. Що ж це повинні були бути за зміни?
По-перше, якби дятел, як будь-який птах, мав лише дві точки опори у вигляді лапок, баланс його посадки був би нестійким, і кожен удар головою об стовбур дерева (а дзьоб – це частина голови) неминуче відкидав би його назад з тієї ж силою відповідно до третього закону Ньютона. Але основу посадки дятла становлять не лапки, а хвіст, що складається з дванадцяти жорстких пір’їн. Саме хвостом дятел упирається в стовбур дерева, коли чіпляється за нього лапками. І при цьому хвіст, будучи надійною і стійкою опорою, залишається ще й частиною складної системи оперення, що забезпечує птахові можливість польоту!
Але для того, щоб добувати їжу з-під кори дерева жорсткої посадки недостатньо. Повинна бути ще й достатня сила удару. І не варто навіть пробувати повторювати досвід дятла в домашніх умовах, намагаючись пробити що-небудь носом – ви перебуваєте з ним не в рівних умовах. Річ у тім, що у дятла, на відміну від нас, дзьоб жорстко пов’язаний з черепом. По суті – це елемент черепа, таке загострення на лобі, яким дятел, як кайлом, пробиває отвір в корі.
Але як же він при цьому не отримує струсу мозку? І тут «мутації постаралися»! Спеціальні пружні нитки забезпечують антивібраційну підвіску мозку птиці, що зберігає його нерухомим при ударних рухах голови.
Далі, навіть успішно пробивши отвір в стовбурі дерева, дятел повинен якимось чином отримати їжу з-під кори або з щілин в деревині. Робить він це язиком. Але язик – це м’яз і він нездатний розтягуватися більш ніж у півтора раза. Наскільки ж далеко можна висунути язик? Все залежить від того, якої він у вас довжини спочатку. І тут дятел знову – рекордсмен. Його язик виходить з дзьоба вгору через спеціальний отвір, огинає всю голову, як трос котушку, і знову повертається в дзьоб через гортань. При такій довжині язика птахові не складно витягати його набагато далі дзьоба.
Але (чергове «але»!) Для того, щоб можна було маніпулювати витягнутим язиком, той повинен поєднувати в собі й рухливість, і пружність. І тут нас очікує черговий «еволюційний» сюрприз. У язика дятла є скелет, що складається з п’яти особливим чином з’єднаних кісток.
Читайте також:
Нарешті, слинні залози дятла виробляють особливу речовину, що клейка до білка, але не клейка до чого-небудь іншого. Завдяки цій речовині, здобич прилипає до язика, а деревна тирса – ні.
Отже, щоб дятел виявився життєздатним, він повинен володіти всіма цими ознаками одночасно. Уявити, що кожен з них розвивався незалежно від інших шляхом поступових дрібних випадкових змін мутаційного характеру, немислимо. Не будь хоча б одного з цих ознак в закінченому вигляді, наявність інших не давало б птахові ніякої еволюційної переваги. Без повної сукупності цих властивостей його просто не існувало б. Їхній комплекс являє приклад нескоротної складності, дивовижний зразок універсального дизайну!
