Home»Актуальне»МФО “Цінності. Гідність. Родина”: Між оплесками консерваторів і тривогою лібералів

МФО “Цінності. Гідність. Родина”: Між оплесками консерваторів і тривогою лібералів

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Минулого тижня народний депутат від партії “Слуга народу” Святослав Юраш оголосив про створення міжфракційного об’єднання “Цінності. Гідність. Родина”. МФО позиціонує себе як консервативне і просімейне, тож наштовхнулося на досить гостру критику лібералів і лівих сил у соцмережах, однак саме дискусія між цими силами і консерваторами – річ, якої не може уникнути цивілізоване суспільство. І найбільше питання для України: поява такого утворення в парламенті – це ще одна ознака прагнення до ідеологічної політики в якості посилення консервативної ідеології, чи просто намагання владної верхівки зіграти на питаннях ідентичності?

Міжфракційне об’єднання стало найбільшим в історії Верховної ради ІХ скликання – до нього увійшли 307 нардепів. Загалом МФО об’єднує перш за все консервативна повістка – орієнтація на традиційні сімейні цінності, і сам Юраш згодом підтвердив це в інтерв’ю ТК Медіа. До лав об’єднання увійшли представники майже усіх фракцій, які висунули свої кандидатури на посаду співголови МФО: Святослав Юраш (“Слуга народу”), Сергій Тарута (“Батьківщина”), Михайло Бондар (“Євросолідарність”), Олег Волошин (“Опозиційна платформа – За життя”), Ірина Констанкевич (“За майбутнє”), Олександр Ковальов (“Довіра”), Оксана Савчук (позафракційні).

Міжфракційні об’єднання – групи депутатських фракцій та окремих депутатів парламенту, які зазвичай консолідуються навколо однієї конкретної вузької тематики. Хоча це і не є досить ефективним інструментом, однак здебільшого це дає можливість працювати над галузевими законопроєктами вихідцям з різних партій. Здебільшого це майданчик для діалогу зацікавлених у тематиці, який рідко призводить до ухвалення більш ніж кількох законів у парламенті. З найвідоміших у нинішньому та попередньому скликаннях МФО можна назвати “Українці в Світі”, яке орієнтоване на комунікацію з діаспорою та створене в цьому скликанні – “Кубань”, засновники якого ставлять за мету укріплення культурних зв’язків Кубані з Україною.

Як би це не здавалося дивним, але в ліберальній Європі велику популярність зараз набирають саме консервативні і ультраправі рухи.

У сусідніх державах консервативна повістка вже однозначно складає ядро політичного мейнстріму. До урядів більшості Східноєвропейських держав входять націонал-консервативні або ліберально-консервативні політсили, як правило вони часто перші або другі за впливом у своїх країнах. Окремо слід виділити Польщу та Угорщину, де консервативні політсили вже довгий час очолюють владу. У самій же Європі консервативні ідеї різняться від країни до країни, але соціально-консервативна і традиціоналістська повістка цих партій на Сході ЄС найбільш підкреслена. Загалом причиною популярності консервативних рухів в Європі можна назвати активізацію ліволіберальних сил, яким консерватори складають природну опозицію і мобілізують виборців незадоволених політикою мультикультуралізму та впровадження гендерної теорії у сфері державної освіти. Здебільшого політика мультикультуралізму та культивування толерантності не виправдала себе через відірваність від реальності і численні конфлікти на етнічному та релігійному грунті у суспільствах, де вони впроваджувалися. Важливішим стає і питання церкви та релігії, традиціоналістські виборці дедалі більше надають уваги релігійній тематиці в політиці.

Загалом, це об’єднання депутатів стало особливо гучним через своє ідеологічне забарвлення: критику в його бік висловили передусім представники ліберальних та феміністичних організацій. З критикою об’єднання у фейсбуці, зокрема, виступили нардепи від “Голосу” Ярослав Юрчишин та Іван Примаченко. Спочатку Святославом Юрашем було оприлюднено інформацію, що “Голос” так само бере участь у роботі МФО, однак ще не надав від себе кандидатуру на співголову об’єднання, як згодом “Голос” обрушився на МФО з критикою у соцмережах. Здебільшого це можна пояснити специфічною політичною і громадською позицією “Голосу”, який тісно пов’язують з Віктором Пінчуком та Міжнародним Фондом “Відродження”, пов’язаним з Джорджем Соросом. Довгий час вони вибудовували в Україні і Східній Європі цілий ряд організацій ліберального напряму, тож консервативні об’єднання вбачаються нині ними у якості ідеологічних опонентів. Зокрема, часто критикує Сороса президент США Дональд Трамп, що так само належить до консервативного крила у світовій політиці.

Хоча створення консервативного об’єднання у парламенті і критикується ліберальними силами, причому, як правило, з апеляцією до неприйнятності цих ідей через їх культивування в РФ в якості державної політики, це все-таки ознака європеїзації української політики. Будь-яка реальна ідеологічна диференціація в українському політикумі річ здебільшого західного походження, у той час як пострадянські країни не ведуть ідеологічного діалогу взагалі: відсутність демократичних політичних традицій робить дискусію значно більш прагматизованою. Окрім того, сусідні з Україною держави, що вступили до ЄС, багато в чому вибудовують свою політику саме на консервативних засадах, тож адекватним було би щонайменше вступити з ними у міжпартійний діалог на рівні правоцентристських європартій EPP та ECR.

Створення такого об’єднання стало ще одним етапом довгого процесу інституалізації консерватизму в Україні. Яскраво забарвленої великої консервативної партії в незалежній Україні так і не було вибудовано, хоча була альтернативна консерватизму правоцентристська націонал-демократична традиція, яка занепала разом з Народним рухом України та партією “Наша Україна”. Про особливу дієвість МФО як інструменту взагалі говорити не дуже то і прийнято, однак є усі шанси очікувати на розробку хоча би кількох профільних законопроєктів. Окрім власне питань родини і традиційних цінностей, в Україні існує так само гостра актуальна для усіх демографічна проблема. Щонайменше інституалізація діалогу в цьому напрямку необхідна, і врешті має йти мова  не просто про збереження родини як ідеї, а саме про конкретні заходи з підтримки.

Зараз ми спостерігаємо поступовий і невпевнений прихід нового етапу української політики, заснованої на стабільних ідеях, а не лише на прагматичних інтересах. Поява в Україні консервативних сил і значна активізація ліберальних політиків зараз відбувається в середовищі найбільших партій, які раніше цілком могли обходитися без конкретної ціннісної повістки у своїх програмах. Поява консервативних сил в парламенті – лише початок великої ідейної трансформації, яка чекає на політичні сили України в майбутньому.

Ярослав Божко

Джерело: zik.ua

Попередня Стаття

Коронавірус в Китаї: закриті міста, християни закликають молитися

Наступна Стаття

Кожна дитина є даром від Бога – Трамп на марші за життя

1 Прокоментуйте

  1. Лев
    24.01.2020 в 18:44 — Відповіcти

    Ну що ж: дай то Боже! 🙂

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *