Для життя

Людям у скорботі потрібно більше, ніж ваші думки про них

Щасливо проживаючи звичайний день листопада, я відчула, як матеріалізується тяжкість мого горя, коли перші різдвяні пісні вдарили в мої вуха. Свята настали, а мами немає. Мене знову мучив гострий біль від втрати мами, оскільки я боялася її відсутності на майбутніх сімейних зборах.

Хоча відтоді, як мама покинула нас, минуло понад два роки, бувають моменти, коли давня втрата здається вчорашньою. Спогад про минуле підкреслює Божу вірність через Його людей, які взяли на себе біль нашої родини. Це мотивує мене чинити так само. Як тіло Христове, ми можемо робити більше, ніж просто «думати» про тих, хто охоплені скорботою цього Різдва. Ми можемо прагнути втішити їх, як Христос втішає нас. Ось п’ять практичних способів.

1. Запитайте про їхнє горе

Біблія прямо говорить нам «плачте з тими, хто плаче» (Римлян 12:15). Якщо ми серйозно ставимося до цієї настанови, то постараємося передбачити час, коли наші брати й сестри будуть плакати. Ми знаємо, що в міру наближення свят можливі сльози, а традиції підкреслюють порожнечу в наших будинках.

Але що нам робити, якщо наші друзі або члени сім’ї ніколи не згадують про свою втрату? Майте на увазі, що говорити чи не говорити про горе − ненадійний індикатор болю. Деякі з людей, які відчувають найбільший біль, можуть мовчати про це. Людям у скорботі може не вистачати слів, сил або вільного простору, щоб почати обговорення своєї втрати, але вони, ймовірно, сподіваються, що ви згадаєте про неї.

З молитвою дозволивши Духу вести, ви можете м’яко визнати, що шкодуєте про те, як сильно вони сумують за коханою людиною. Ви можете надіслати листівку, що говорить про це, або нагадує про людину, яка пішла. Або можна просто запитати: «Як, наближаючись до свят, ти справляєшся з горем?» Їхня відповідь може допомогти вам зорієнтуватися в наступному кроці. Принаймні, ви нагадали близькій людині, що про неї не забувають. І якщо людина починає ділитися своїми почуттями, ми повинні мати честь затриматися і вислухати.

2. Не забувайте

Зверніть увагу, що Римлян 12:15 не обмежує час нашого плачу з іншими. Кількома віршами раніше Павло нагадує нам бути терплячими в скорботі (Римлян 12:12). Було б недалекоглядно вважати, що це стосується тільки наших особистих проблем, а не нещасть наших братів і сестер. Так само як Дух робить нас терплячими в наших особистих негараздах, Він також допомагає нам бути терплячими і в любові до інших, хто страждає.

Тоді як виливання любові й підтримки в день втрати невимовно добре й корисно, марафон скорботи, який відбувається через довгий час після того, як шок вщухає, вимагає, щоб і наші сльози з іншими були тривалими. Бог ніколи не втомлюється і не знемагає, і Він може оновити нашу силу як утішителів − навіть через багато років і святкових днів від втрати дорогої людини (Ісая 40:28).

3. Завітайте до них

Однією з найбільш значущих розрад під час мого першого Різдва після втрати мами була група членів сім’ї та друзів, які несподівано з’явилися на моїй галявині і заспівали мені. Я досі плачу, згадуючи про те, якою неймовірно пригніченою, але, при цьому, безмежно коханою я себе почувала. Це втіха Христа в нашій скорботі! Його незмінна милість підтримує нас (Псалом 93:18).

Якщо поява без попередження здається неввічливою, ми можемо зробити себе доступними для тих, хто сумує, за допомогою різних пропозицій. Наприклад, зустрічей на каву або запрошення на вечерю у вашому домі; можна надіслати записку з текстом: «Я збираюся завезти трохи їжі на твій ґанок, і якщо ти хочеш поговорити − це чудово. Якщо ні, то я не наполягаю». Ви будете здивовані тому, наскільки ймовірно, що скорботний одержувач відчинить двері, очікуючи обіймів.

Навіть якщо відгуку на наші пропозиції мало або зовсім немає, Христос все одно може втішити через нас, просто коли ми прагнемо наблизитися до людини, яка страждає від болю. І нам не потрібно ображатися, якщо наші пропозиції відкидаються, тому що ми робимо це не для себе (Филип’ян 2:4).

4. Будьте гнучкими

Одна з найбільших милостей, яку я отримала у своєму горі, − це гнучкість від інших. Ми не можемо не будувати плани на святкові зустрічі − як інакше вони могли б відбутися? І все ж таки ми не можемо уникнути непередбачуваності горя − звідки ми можемо знати, наскільки сумними ми почуватимемося, коли настане час сімейного зібрання? Планувати з урахуванням свободи щодо тих, хто сумує, − одна з найдобріших відповідей на чужий біль. Даючи їм зрозуміти, що жодних очікувань від них немає, ми тим самим робимося скромними, ніжними, співчутливими і підкоряємося Тому, у Кого в будь-якому разі є остаточний план.

Читайте також:

5. Моліться за них

Недостатньо «думати» про скорботну людину під час свят. Наша головна робота для неї − це клопотання перед вищим Утішителем, чий мир збереже серця і думки і перевершує всякий розум (Филип’янцям 4:7).

Встановіть щоденне нагадування в телефоні. Напишіть молитву за них і поставте поруч із кухонною раковиною. Напишіть їхні імена на закладці у своїй Біблії. Втрата може бути особливо кричущою під час свят. Але Отець милосердя і Бог усякої втіхи піклується про скорботних і запрошує нас узяти участь у цій турботі.

Автор: Пейдж Піппін

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Джерело
ieshua.org

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button