Притча про багача і Лазаря, чи вона дійсно говорить про загробне життя? у чому ж суть притчі. У зв’язку з чим Ісус розповідає її?
Запитали якось фарисеї Ісуса: «Наскільки серйозно варто ставитися до Закону Мойсеєвого?» «Воно вам треба ?, – відповідав Той, – давайте я вам краще про устрій загробного світу розповім».
Чи ви не пам’ятаєте таке в Біблії? Я теж не пам’ятаю. Але добра половина тлумачать розповідь Ісуса про багача і Лазаря робить це, ніби контекст даної притчі саме такий. Часом навіть топографічну карту царства мертвих малюють: ось тут, мовляв, пекло, а віддалік і трохи вище – «лоно Авраамове», місце перебування померлих праведників. Далі можуть навіть бути приведені витягнуті, нібито, з розповіді абсолютно достовірні відомості про температурний режим пекельного полум’я і про параметри прірви, яка розділяє людей – досить широкою, щоб неможливо було подолати її в тому чи іншому напрямку, але при цьому дозволяє підтримувати діалог.
Для більшої переконливості стало традицією додавати, що, мовляв, і не притча це зовсім, а реальні події. Ісус же не попереджає, що ця історія – притча? І, до того ж, одній з діючих осіб присвоєно ім’я – Лазар. Що ж, звучить вражаюче – є про що подумати лінгвістам. Адже пізній версії що дійшла до нас «Казки про ріпку» у одного з її персонажів теж ім’я з’явилося – Жучка. А значить і не казка це більше, а сільськогосподарська хроніка. Що ж до визначення жанру, то в Писанні є й інші притчі, розказані «без попередження» (зокрема – притча про невірного управителя, що передує даній). Ісус був досить високої думки про Своїх учнів – вважав, що вони в змозі здогадатися, що для них важливіше – обізнаність в сюжеті історії або практичні висновки, які з неї беруть.
Для правильного тлумачення притчі в першу чергу слід звернути увагу на те, з якого приводу вона була приведена, і який висновок з неї береться. Для розуміння деталей важливо взяти до уваги, як вони співвідносяться з контекстом, в якому вона була розказана. Ну і, нарешті, якщо ми стикаємося з чимось незрозумілим, слід подивитися – чи не говориться де-небудь в Писанні про те саме більш зрозуміліше?
Мабуть, найзагадковіша для незнайомого з культурою того часу читача деталь притчі – «лоно авраамове», на яке віднесли жебрака ангелами після смерті. «Лоно» означає груди, і якщо груди Авраама – місце перебування всіх праведників, праотця не позаздриш. Щоб зрозуміти, що ж означав цей вираз, опинитися на чиєму-небудь лоні, варто згадати, як влаштовувалися в ті часи бенкети. Найбільш почесними були місця по ліву і по праву руку від господаря, який влаштовує бенкет. Бенкетуючі їли не сидячи, а лежачи – лежали, спираючись на ліву руку, а їжу брали правою. Таким чином, голова того, хто знаходився на найпочеснішому місці, по праву руку від господаря, виявлялася на рівні його грудей – він лежав на лоні (біля грудей) головного. Саме таке формулювання ми і знаходимо в описі Таємної вечері, коли один з учнів лежав біля грудей Ісуса (Івана 13:23). Що ж це за бенкет, очолюваний самим Авраамом?
Ісус розповідає притчу про багача і Лазаря фарисеям, «які були сріблолюбці» (Від Луки 16:14), і фабула її проста: доля людини у вічності не залежить від достатку маєтку його. Той, хто на землі вважав за удачу годуватися крихтами, що зо столу багатого, після смерті потрапляє на бенкет – образ Царства Небесного. Причому, на найпочесніше місце – по праву руку від Авраама, глави цього бенкету. Той же, хто «одягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував» виявляється в місці вічних мук.
Детальніше про загробне життя:
Але це – побічна деталь, «бонус» тим хто цікавиться. Суть же притчі в іншому. У зв’язку з чим Ісус розповідає її? Дискусія з фарисеями виникла з приводу Закону і, зокрема, розлучення (див. Від Луки 16:18, докладніше суть цієї дискусії наводиться у Матвія в 19: 3-9). І тому Він починає її з передбачення відповіді: «Швидше небо й земля проминуть, ніж пропаде хоч одна риска із Закону.» (Від Луки 16:17). І висновок з притчі цілком відповідає заданому питанню. Він ясний і однозначний: «Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тому, хто з мертвих воскресне.» (Від Луки 16:31). Так що запитали про Закон – про Закон же і відповідь отримали. А наділення одного з персонажів особистим ім’ям «Лазар» служить цілком конкретним завданням – через тиждень після того, як притча була розказана, по молитві Ісуса воскресне з мертвих людина як раз з таким ім’ям! І це не зможе не нагадати тим,які сміялися над вченням Ісуса фарисеям про Закон і пророків!
[sc name=”futerblock” ] [sc name=”obraz-podoba” ]
