Блог Михайла Назаренка

Крехівський Апостол

Крехівський Апостол — визначна рукописна пам’ятка української мови 2-ї половини XVI століття (після 1563); анонімний творчий переклад (із значними скороченнями або доповненнями тексту оригіналу) апостольських діянь та послань з Радзивіллівської Біблії 1563 року.
Наступна розповідь у нашій історії буде присвячена цікавій українській рукописній пам’ятці – Крехівському Апостолу. Доля цього історичного документу була більш прихильною до нього на відміну від його рукописних побратимів. Йому не довелося мандрувати так далеко від своєї батьківщини, як Пересопницькому Євангелію. Але і він став відомий науковцям не так, щоб дуже давно – у 1925 році минулого століття.
Напевно, у читача може виникнути запитання: «І тут не обійшлося без руки Божої?» Я відповім: «Так». Господнє провидіння і тут попровадило справу так, що знайшов цей рукопис священник.
Подаю спогад безпосереднього свідка і першого дослідника українського рукопису Івана Огієнка: «В 1925 р. 24 квітня: єпископ-суфраган львівський Др. Йосиф Боцян, перебуваючи в Крехівськім манастирі, випадково звернув увагу на рукописну книжку, на хребті якої був напис: «Апостолъ стихами избраній»; ближче ознайомлення показало, що цей Апостол – український переклад, досі невідомий в науці.
Про свою нахідку єп. Боцян особисто розповів мені, пропонуючи зайнятися її науковим дослідом, на що я, звичайно, дав свою повну згоду. Пізніше єп. Боцян вирішив самому зайнятися дослідом нової пам’ятки, головно з богословського її боку, позоставляючи дослід мови її для мене; в результаті цього в львівськім місячнику «Стара Україна» в номері VI за 1925 р. на ст. 109-111 появилася інформаційна статейка єп. Боцяна: «Крехівський Апостол.

Український переклад цілого Апостола й Апокалипси з XVI в. (Тимчасова вістка)» , в котрій коротенько описано пам’ятку й піднесено її цінність. Час ішов, розвідка єп. Боцянапpo Крехівський Апостол не писалася, а тим часом єпископ підупадав на силах. На початку березня 1926 р. я переїхав зо Львова до Варшави, покликаний туди на катедру церковно-слов’янської мови Православного Богословського Відділу Варшавського Університету, а єп. И. Боцян нагло помер 21 листопаду 1926 р.
Новознайдений рукопис попадає по смерти єп.Боцяна до інших рук, і тільки восени 1927 р., дякуючи ласкавій допомозі о. редактора «Записок чина св. Василія Великого» Йосафата Скрутня, нарешті вдалося мені засісти за вивчення нової пам’ятки. Про наслідки цього вивчення, які подаю в цій праці, розповідав я на І з’їзді слов’янських філологів в Празі 7 жовтня 1929 р.»[1]
Тож докладно Крехівського Апостола дослідив Іван Огієнко, який і присвятив йому свою працю. Здебільшого з неї я і знайомлю тебе, шановний читачу, з цією українською пам’яткою. Тож що собою являє наша рукописна пам’ятка? Почнемо з його імені.
Назва Крехівського Апостола походить від місця останнього зберігання пам’ятки — Крехівський монастир на Львівщині. А сам населений пункт, ім’ям якого названо монастир є село Крехів. Воно «вперше згадується в історичних документах у 1456 році з приводу того, що двох крехівських селян викликано до суду в селі Желдець.
На початку XVII століття за 3 км від Крехова був засований монастир. У 1669 році монахи збудували навколо монастиря укріплення, перетворивши його на фортецю. 1672 року турки обложили монастир, але взяти його не змогли. У1698 році монастир відвідав московський цар Петро I. У 1860 році на території села було знайдено скарб бронзової доби (приблизно X—VIII століття до Різдва Христового).»[2]
Іван Огієнко подає доволі докладний опис пам’ятки. Його праця щодо цього історичного документу стала напрямною для решти дослідників. На думку науковця, Крехівський Апостол було написано значно раніше, ніж указано на його палітурці. Припущення знаного науковця збігається з дослідженнями сучасних дослідників – українську пам’ятку могли написати між 1563 та 1572 роками[3].
Досліджуючи ґрунтовно кожну сторінку і текст Іван Огієнко приходить до висновку, що палітурку могли взяти з іншої книги і приточити до Крехівського Апостола: «Чи витиснений на оправі 1581 рік може бути й роком оправи Крехівського Апостола? Знаємо не мало випадків, коли книжку оправлювано в палітурки з іншої книжки, цебто, що оправу КА могли взяти і з другої книжки й оправити в неі наш переклад; коли б це було так, тоді б 1581 р., що стоїть на оправі, нічого б нам не давав.
На жаль, не маємо міцних підстав ані твердити це, ані відкидати, хоч загальна історія пам’я’тки промовляла б власне за прийняття цеї дати оправи книжки. Характер письма й форма водяних знаків на папері говорять досить виразно, що КА написано перед 1581 роком, тому цей рік може бути справді датою оправи Крехівського Апостола»[4]
Щодо оформлення та внутрішнього змісту Крехівський Апостол містить, як зазначає Іван Огієнко, увесь той необхідний апарат, щоб читач якнайліпше міг сприймати Біблійну розповідь. Це наявність поділу тексту на розділи; перед кожним розділом подається короткий його зміст, що називався сумарієм. Крім цього кожен розділ поділений на вірші. Автор на берегах сторінки супроводжує текст поясненнями до незрозумілих слів, які називали тоді глосами. Переписувачі частенько застосовували їх безпосередньо в самому тексті перекладу, що прояснювало зміст і робило біблійну оповідь зрозумілішою.Та й нині, коли беремо до рук Біблію, ми бачимо це все й у сучасних виданнях Святого Письма. Це і зараз допомагає нинішньому читачеві набагато ліпше сприймати біблійний текст.
Не позбавлений Крехівський Апостол, за визначенням Івана Огієнка, і так званого допомогового  апарату. А саме, коментарів і пояснень не тільки до окремих слів, але й до всього тексту чи уривків. Таку практику можна побачити вже у перекладі Біблії Мартина Лютера на німецьку мову. Автор українського рукопису не цурався навчатися майстерности і запозичувати у своїх попередників найліпші новації для свого витлумачення. Так, український перекладач пояснює малозрозумілі власні назви – географічні, історичні тощо. Наприклад, вияснює про Антиохію,  розповідає, хто такий Агриппа, подає відомості про поета Аратуса, про словаків, тощо. Пояснює різні терміни та незрозумілі слова: з’ясовує ім’я Варнава, вияснює термін обрізання та слово євнух. Автор був не тільки перекладачем, але й полемістом з католиками, що видно з його коментарів до тексту: дається певне розуміння тексту з православного погляду. Перекладач Крехівського Апостолу аналізує різницю між давньогрецьким оригіналом та староболгарським і польським перекладами у застосуванні до свого. Зазначає автор і паралельні чи схожі місця з інших книг Біблії, так звані конкорданції.[5]
Продовжуючи досліджувати пам’ятку, Іван Огієнко приходить до висновку, що перекладач Крехівського Апостола при перекладі користувався польським перекладом, а саме, Радзивилівською Біблією: «Біблія 1563 р., т. зв. Радзивилівська, була найголовнішим джерелом для нашого перекладника, – він переклав з неі все, що там було: апостольський текст, всі пояснення до нього і всі суммарії (зміст) перед початком кожного нового розділу.»[6]  Проте, як зазначає шановний дослідник, перекладач був вільний від абсолютного наслідування польського перекладу, тому в певних уривках біблійних текстів він допускає відступлення. А інколи скорочує чи додає до тексту свій переклад. Це навіть стосується і різночитань і нумерації окремих розділів.
Як було вже сказано вгорі, автор Крехівського Апостола при перекладі користався основним польським джерелом – Радзивилівською Біблією. Проте, він використовує не тільки його, але інші переклади. Зокрема український перекладач звертається до іншого польського перекладу Нового Заповіту 1556 року Миколи Шарфенбергера. Але з нього крехівський рукописець не брав чогось цілісного – тільки те, що служило для певних сумнівних випадків, що пасувало його перекладу.
Інше джерело для свого рукопису перекладач вибрав старослов’янський текст. Та й як він міг його проігнорувати, адже церковнослов’янська була найближчою мовою, яку розумів автор Крехівського Апостолу. У своєму дослідженні Іван Огієнко наводить не один десяток прикладів зіставлення перекладу зі старослов’янським текстом. Проте, на думку дослідника, при такій великій кількості звернень до староболгарського джерела для українського перекладача він не був основним. Яким саме старослов’янським текстом Біблії користався український перекладач – невідомо.
Не оминув автор і грецької мови. Іван Огієнко щодо цього мав сумнів, чи розумівся перекладач на ній. І ось що дослідник пише: «Але на ст. 289 по розділі 14-м читаємо таке своє пояснення перекладчика: «Придаток, который ся найдуєт у славенском перекладе, положил єсми подлуг грецкого и полского перекладу аж на конци сего листу», а це вже виразно свідчить нам, що перекладник дійсно заглядав і до грецького тексту.»[7]
Сучасні  українські лінгвісти крім зазначених мовних особливостей вказують також і на наявність деяких чеських слів, які крехівський автор перекладу вживає у своєму творі. Якщо взяти до уваги, що чехи є першими початківцями перекладу Святого Письма на рідну мову серед слов’ян, то не дивно, що і в українському Крехівському Апостолі з’явилися чехізми. Наприклад, не одну низку  таких слів наводить український мовознавець Віталій Русанівський: «Отож, звернемося до чехізмів у КА. Однією з ознак чеського походження певного слова є наявність у польських словах, які з цим же звуком легко потрапляють в українську мову: ч. handlovati “торгувати”, “крамарювати”, п. handel “торгівля”, звідки гендель у КА; ч. ohyzda “огидник”, “мацапура”, “почвара”, “потвора”, п. ohyda “огида”, “мерзота”, звідки огида в КА; ч. hanet/hanit “ганьбити”, “ганити”, “гудити”, п. hаbi “ганьбити”, звідки ганити в КА; ч. hanba “ганьба”, “сором”, “безчестя”, п. haba (те ж саме), звідки ганьба в КА: ч. hojn є “багатий”, “рясний”, “росянистий”, “щедрий”, “розкішний”, “гойний”, п. hojny “щедрий”, звідки гойний у КА; ч. zhynout “загинути”, “згинути”, “пропасти”, п. zgin (слово, очевидно, спільнослов’янське, бо тут виступає у п. фонетичній формі, можливо, звідси й згинути в КА.» [8]  Як зазначає Віталій Русанівський: «Вживання чеської мови в ХV-XVI ст. стало в Польщі модою, ознакою доброго тону й культурного виховання. Українська юридична мова спершу контактувала з відповідним жанром чеської безпосередньо, запозичаючи з неї цілі формули чеських канцелярій»[9]
Славнозвісний мовознавець Іван Огієнко також зауважує, що автор Крехівського Апостола міг знати італійську мову, яку він скрізь під польським впливом зве волоською: «Роблячи виправлення свого перекладу, перекладчик позоставив декілька заміток, що те або інше слово – то слово волоське.  І дійсно, зазначені слова живуть в італійській мові, напр.: пентикостія 358-pentecoste зелена неділя, педагог – реdаgоgо учитель, архитектонъ-аrсhіtесton будівничий, идолатри -idolatria болванахвальство і др.; італійськими звуться також слова: єрмана – сестрична 291, патрова -господыня 295, Иусть-справедливы” 476. Покликань на італійський текст в польськім оригіналі немає.»[10]
По ознайомленні з мовною характеристикою Крехівського апостола мимоволі може виникнути запитання: «Тож якою мовою було перекладено твір?» І відповідь буде однозначною – українською. Бо автор, а про це буде сказано нижче, був українцем, а запозичені слова він трансформовував згідно з українською традицією і фонетично, і морфологічно. Так, як відбувається це і сьогодні, коли ми запозичуємо іншомовне слово, але вживаємо його не з англійською чи німецькою фонетичною вимовою, а українською. І нам слід не забувати, що це була більш книжна мова, хоч автор Крехівського Апостола на відміну перекладачів Пересопницького Євангелія пішов значно далі, й залучив до свого перекладу чималий шар живомовної української лексики. Навіть зараз, сучасна українськомовна людина може зрозуміти прочитане. Не все, правда, але достатньо. Тож якщо нині ми можемо прочитати та вияснити для себе чимало, то що вже говорити про читачів цього документу тих часів, коли тодішня мова була для них ще ближче, ніж зараз для нас. Слід сказати, що оце достатньо  і чимало і є отим містком між тодішньою українською мовою та сучасною. Вгорі ми згадували, що завадило українським перекладачам по-революційному впровадити не книжну староукраїнську мову, а просту живу розмовну. Але ми продовжимо нашу розповідну екскурсію по Крехівському Апостолу.
Посилається рукописець на переклад “Апостола” Франциска Скорини 1525 року: ««У скоринином и в полском виклад по тот знак придана, чого в старых болгарских (написано замість закресленого «словенских» ) не найдуєтся». Це говорить про те, що йому був не тільки відомий переклад, але він і користувався ним безпосередньо. З цього можна зробити висновок, що український рукописець провадив самостійну критичну працю над чужими і своїм перекладами, і користався всіма доступними на той час джерелами.[11]
Інша особливість Крехівського Апостола – це порядок подачі апостольських листів. Подає він їх не так, як це було заведено в католицькій та протестантській традиції: соборні листи апостолів Якова, Петра, Івана та Юди він подає відразу по Діях святих апостолів, наслідуючи, отже, православну традицію.
До цього часу ми ознайомлювалися зі змістом і внутрішньою структурою Крехівського Апостола, але надійшов час дізнатися про автор цього перекладацького твору? На жаль, ні шановний мовознавець Іван Огієнко, ніхто інший не могли й до цього часу не можуть установити автора біблійної пам’ятки. Єдино, що твердо вдалося дослідникам установити, що перекладала його одна людина. Автор Крехівського Апостолу добре володів українською, польською, старослов’янською мовами. Не погано орієнтувався в грецькій та італійській мовах, використовував чехізми. І хоча структурування перекладу автор уклав за православною традицією, але Іван Огієнко не приймає його як православного. Цьому є кілька серйозних зауваг. Це, насамперед, гострі виступи перекладача проти вшанування ікон, святих, проти офіційних церков того часу. Інша вказівка на не православність автора – це відсутність церковного поділу на зачала. З цього Іван Огієнко висновує, що автор не готував свій переклад «для церковного вжитку, це – був головно агітаційний твір проти зовнішніх форм церковних як католицьких, так і православних.»[12] Ймовірно, що належав він до протестантської християнської церкви.
«З якої саме землі походив перекладчик КА? Іншими словами – до якого українського нарічча належить мова КА?» – запитує Іван Огієнко. Якої національности був автор рукопису? З тої мови, якою був перекладений твір, вияснюється, що це був українець із північно-західної частини Руси-України. І мову свого перекладу він називає «руською»: «Сумненья або руским языком реку совести». І цьому свідчить сама мова. Словник перекладача сповнений української лексики, що присутня і нині в сучасній українській мові, наприклад: староста, сотник, в’язні, гетьман, очі тощо. На думку Івана Огієнка: «все те, … виразно вказує, що мова нашого перекладника – це північно-українська чи поліська мова, точніше – західно-поліська. Західно-поліських (правобережних) рис в мові перекладчика КА так багато, що це дає змогу твердити, що перекладник писав своєю рідною живою мовою. Тим самим збільшується значення нашої пам’ятки – вона дає великий і ріжнорідний цінний матеріял для висвітлення історії північно-украінського нарічча, яке тоді займало простори значно більші, ніж тепер. Аналіз української літературної мови XVI-XVII віків свідчить нам, що мова ця складалася в досить значній частині власне з рис північно-українських.» [13] І далі «Належить до північно-поліського наріччя – докладніше – до правобережного поліського говору, але до якого саме, окреслити те точніше не можна. Скрізь у фонетиці бачимо північно-українські риси в такім стані, як чуємо їх ще й сьогодні, і в цім полягає велика цінність мови КА для історіі українськоі мови. » [14]  «Крім цього, в мові КА не бракує проте й деяких рис західної південно-украінської мови. Пояснюю це тим, що говір нашого перекладчика міг належати до говірок переходових, що й тоді були на загальнім північно-українськім тлі. Українська літературна мова XVI-гo віку творилася письменниками з північних і південних говірок, чому потроху вироблялася одна спільна літературна мова; з цеї літературної мови ХVІ-го віку й міг брати перекладчик КА свої деякі південно-українські риси.» [15]
На думку Івана Огієнка важлива дата перекладу Крехівського Апостола. Шановний дослідник вважає, що наша памятка була написан не пізніше 1572-77 років. А саме, після виходу у світ Радзивилівської Біблії. На користь цього грають наступні факти. Перекладів Симона Будного і Мартина Чеховича на той час не було. Інакше автор рукопису обов’язково ними скористався, а тільки окремі виправлення, та й то, пізнішого часу. Це говорить про те, вважає Огієнко, що мусив був минути певний час, щоб згадані переклади були надруковані: «характер письма виправлень промовляє за те, що від часу перекладу КА до видрукування нових перекладів мусів минути певний час.»[16] Наступне, судячи з мови перекладу, крехівський рукописець користався тільки тими поширеними перекладами, що були тоді напохваті. «Філіграні на папері КА свідчать, що папір був зроблений десь в 1560-х роках. Історія реформаційних впливів на Україні так само говорить, що появлення перекладу з яскравими кальвінськими поясненнями найскоріше могло повстати зараз по виході в світ Берестейської Біблії 1563 р. Таким чином переклад КА відношу на 1560-ті роки, чому не противиться й сам характер письма.»[17]
Але надійшов час до завершення знайомства з цією непересічною українською  пам’яткою перекладацької праці невідомого для нас, але не для Бога, невтомного трударя. І кілька слів на завершення. Маємо велике задоволення, що зберігається ця історична реліквія у Львівській Національній бібліотеці імені Василя Стефаника Національної академії наук України. Напевно, прийде і для Крехівського Апостола свій час, коли і його науковці і зацікавлені люди відсканують і відфаксимілять і приурочать до якоїсь круглої дати, і він буде вже мати своїх сучасних близнюків і не буде йому страшна загроза раптового зникнення з нашого історичного обрію.
 
     [1] Іван Огієнко «Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том 1, видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік. стор.145.
     [2] Українська версія Вікіпедії
 [3] Сайт: R500 років Реформації.ua // Історія перекладу Біблії на українську мову
частина І
    [4]  Іван Огієнко Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том , видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік, стор.156
[5] Там таки, стор. 163-164
[6] Там таки, стор.159
[7] Там таки, стор.164-168
    [8] Віталій Русанівський  Четвероєвангеліє 1569 р. і крехівський Апостол 60-х років// “Бібліотечний вісник”, № 5, 2000 р.
[9] Там таки.
    [10] Іван Огієнко Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том , видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік, стор. 169
[11] Там таки, стор. 170
[12] Там таки, стор. 174
   [13] Іван Огієнко Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том , видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік, стор.253
   [14] Іван Огієнко Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том , видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік, стор.212
   [15] Там таки, стор.253
 [16] Там таки.
   [17] Іван Огієнко Українська літературна мова ХVІ-го століття. Український Крехівський апостол, том , видано за допомогою міністерства В.Р. і П.О., Варшава, 1930 рік, стор.211
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button