Моя історія

«До війни тонна пшениці коштувала 8 тисяч. А зараз… Той урожай, який буде, вони або вкрадуть, або спалять». Історія Олександра та Лілії

Ми фермери, 2 місяці були в окупації. Ми самі з Великої Лепетихи, це Херсонська область. З перчатками виїжджали, працювати. Нас прихистили тут, у Чернівцях. Нам дали одну кімнату. Через місяць треба шукати нову.

Але ж ми брали перчатки, щоб працювати. Бо ми фермери. У мене всього 8 гектарів землі. А от в Оксани − 40 (поруч стоїть його племінниця – прим. ред.).

Ви уявляєте? Зараз 2500 грн за тону пшениці дають. А орки взагалі хочуть забирати все.
А там, де йдуть бої, просто палять пшеницю. Палять наш труд. До війни тонна коштувала 8 тисяч. А зараз просто за копійки забирають.

У мене камаз там залишився, вся техніка. Все під ними. Все позабирають. Той урожай, який буде − вони його аби вкрадуть, або спалять. Все вивозять. Абсолютно все. І знаєте, як люди реагують?
«А шо, у них автомати. Шо ми можемо зробити?»

Як ми дізнались про війну − це взагалі цікаво. Мені на машині треба було він код перебивати.
Подзвонив чоловік. 24 лютого на 13.00 треба бути в Херсоні.

Хотіли о 7 ранку виїжджати. Чоловік дзвонить і каже, що все відміняється. Війна почалась.
Включаємо телевізор − точно. Війна.

Через 2 дні вже війська окупантів у нас в селі були. Ми тоді навіть і не думали виїжджати.

Все працювало. В магазинах ставало пустіше і пустіше. І в аптеках нічого не було.

І ми вирішили все ж виїжджати. Якраз на Великдень в неділю виїхали. Заїхали 200 орків до нас на село. Ми швидко за півтори години зібралися і поїхали.

Багато не брали. Ходили чутки, що обшукують. Ще були чутки, що на Великдень не пропускають, але ми все ж вирішили їхати.

До Снігурівки 19 блокпостів проїхали. Ми казали, що ми до Херсона їдемо.
Вони питають:

– Не на Україну?

– Та ні, до Херсону. Їдемо лікуватися.

Через це нес легко пускали. Кілька днів стояли в селі Лиманець, не могли проїхати. Фермер дав, де спати, увімкнув опалення. Спасибі йому велике. Ми там ночували два дні. О 6 ранку стали в чергу, яка була вже 2 кілометри. Один бус підірвався, намагався об’їхати. Ми думали, що будуть розстрілювати нас. Був обстріл перед нами, і потім після нас.

Хабар нам сказали тут навіть не пропонувати. Бо це не гідно для них. Не плакати. Не просити.
Вони тоді могли в кращому випадку назад розвернути. А в гіршому − розстріляти. Їх це не розчулює, а злить.

До нас якраз запустили бурятів. Наші дали їм прочуханки. Вони такі злі були… Вони тільки пралки можуть красти. Ці солдати взагалі виглядають, як безхатьки. Вони, мабуть, з перших днів тут, на Херсонщині. Їх вивезли на трасу і залишили тут. Вони живуть в землянках. І тому всі вони дуже брудні.

Там наші батьки зараз. Коли побачили наших солдат, всі ревіли: чоловіки, жінки. Наші роздавали яблука, пасочки. А солдати стоять красиві. Ух!

А ті… Всі брудні, нігті чорні. Паспорт бере, а руки такі брудні, що паспорт потім треба чистити. Деякі під’їжджають, просто лякають своїми гвинтівками. А гвинтівки Першої світової. «Мосінка», знаєте таку?

Я 10 кг скинула. Це таке відчуття, ніби маніяк петлею душить тебе і посміхається. Морально це важко.
Лягаєш спати − вибухи. Немає чим дихати. Ніби їх не бачимо, але дуже важко.

У сусідньому селі розстріляли хлопців. В Давидовому Броді. У Тягинці позабирали молодих хлопців.

Молимося, щоб швидше повертатись додому. До зими не хочеться тут бути. Наші там по 2 гривні продають томати, а ми тут ще ні одного салату не зробили. Треба все купляти, а дорого. Помідори по 60, по 80 гривень, а нас 5 осіб.

Мама дзвонить нещодавно і каже «Зараз у нас в районі, купили розсаду. Посадили помідори, щоб їсти». І питає мене: «Доцю, вони що, до осені?» А я їй так схвильовано відповідаю: «Мам, ти тільки зрозуміла?»

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Володимир Багненко

Письменник, маркетолог. Зараз волонтер. Все що робить - задля перемоги України.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button