Блог Юрія Попченка

Кого треба ставити суддями в церкві

У 1 Коринфянам 6:1-8 ап. Павло засуджує практику коринфян судитися між собою перед невіруючими суддями. У цьому уривку вірш 4 є складним для розуміння і перекладу через двозначність форми грецького дієслова καθίζετε. З граматичної точки зору воно може бути теперішнім часом «ви ставите» або наказовим способом «ставте». У свою чергу розуміння граматичної форми καθίζετε залежить від розуміння значення дієприкметника ἐξουθενημένους «зневажені»: одні розуміють, що це слово стосується віруючих у церкві, а інші – що невіруючих суддів. Відтак, існує дві лінії інтерпретації і, відповідно, два варіанти перекладу цього вірша:

А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві (Огієнко).

А ви, маючи життєві судові справи, настановляєте суддями тих, хто нічого не значить у Церкві? (Турконяк).

Якщо ж ви маєте життєві справи, то призначайте суддями тих, які зневажені в церкві  (Попченко).

Який з цих варіантів перекладу більш вірогідний? Розглянемо кожен із них окремо.

І. Теперішній час «ви ставите».

На підставі найближчого контексту дехто під ἐξουθενημένους «зневаженими» розуміє невіруючих суддів і тоді καθίζετε тлумачиться як теперішній час: «ви ставите суддями зневажених у церкві». Відповідно, вірш розуміється як докір Павла коринфянам за те, що вони звертаються у життєвих справах до цивільних судів, і по суті є повтором 1 Кор 6:1: «Як сміє хтось із вас, маючи справу проти іншого, судитися перед неправедними, а не перед святими?».

Така інтерпретація має певні труднощі:

1. Віруючі не мають повноважень ставити уже поставлених цивільних суддів. Вони лише можуть до них звертатися. При такій інтерпретації треба поміняти значення дієслова καθίζετε на «вибирайте» суддів або «звертайтесь» до суддів. Проте дієслово καθίζετε такого значення не має.

Б) ἐξουθενημένους «зневажені» навряд чи може стосуватися невіруючих суддів з двох причин: 1) при цій інтерпретації вираз «зневажених у церкві» слід розуміти у значенні «зневажених в очах/на думку церкви», проте природніше розуміти грецький прийменник ἐν як вказівку на те, що зневажені знаходяться в церкві. 2) Навряд чи ап. Павло використав би слово «зневажені» на позначення суддів, інакше це б могло викликати зневагу віруючих до влади. В інших місцях ап. Павло чітко говорить про повагу до влади. Щоб згладити наслідки такої інтерпретації, дієприкметник ἐξουθενημένους перекладають у цьому вірші «хто нічого не значить» у церкві, хоча він, строго кажучи, такого значення не має. Вейсман добре передає його значення: ἐξουδενόω и ἐξουθενέω ни во что не ставить, презирать NT.

В) Вірш починається з двох грецьких часток μὲν οὖν, які позначають перехід до нової думки: «Тож якщо ви маєте життєві справи…». Відтак, вірш не може служити продовженням опису того, що роблять коринфяни, а є переходом до вказівок ап. Павла, що їм слід робити.

Лютер, здається, першим запропонував тлумачити καθίζετε як форму теперішнього часу, і такого розуміння дотримуються старі німецькі коментатори (Маєр, Де Ветте, Ленскі) і услід за ними деякі сучасні англомовні (Барретт, Фі), і воно відображене в деяких сучасних англійських перекладах (ESV, NIV 2011 р.).

ІІ. Наказовий спосіб «ставте».

Друга інтерпретація позбавлена всіх вищезазначених проблем. Дієприкметник ἐξουθενημένους «зневажені» вживається у цьому ж посланні в 1 Кор. 1:28 на позначення віруючих: «і незнатне світу, і зневажене, і неіснуюче вибрав Бог, щоб скасувати існуюче». Віруючі в цьому вірші є зневаженими в очах цього світу. Тому, на підставі цього в 1 Кор. 6:4 під ἐξουθενημένους «зневаженими» слід розуміти віруючих. Може видатись дивним, що Павло називає віруючих зневаженими, але це зрозуміло з огляду на стосунки в коринфській церкві. У церкві існувало соціальне розшарування, віруючі вихвалялись один перед одним і зневажали один одного:

«Це, брати, я застосував до себе й Аполлоса ради вас, щоб ви навчилися в нас не думати понад те, що написано, щоб ви не величалися один одним перед іншим» (1 Кор. 4:6).

«Хіба у вас немає домів, щоб їсти і пити? Чи ви зневажаєте Церкву Божу і осоромлюєте тих, що не мають? Що вам сказати? Похвалити вас за це? Не похвалю» (1 Кор.  11:22).

Цікаво, що Павло просить коринфян, щоб вони не зневажали його посланця Тимофія: «Тому хай ніхто не зневажає його, а вирядіть його з миром, щоб він прийшов до мене, бо я чекаю його з братами» (1 Кор. 11:16). У 1 Кор. 6:4 ап. Павло явно вдається до сарказму («Кажу це вам на сором») і радить для вирішення спорів про життєві справи звертатися до самих звичайних членів церкви. Якщо віруючі судитимуть світ і ангелів (1 Кор. 6:2-3), то вони, звичайно, спроможні судити життєві справи.

Читайте також:

Такого розуміння дотримується багато давніх і сучасних коментаторів (Золотовуст, Теодорет, Теофілакт, Еразм, Беза, Кальвін, Бенгель, Алфорд, Годе, Брюс), і воно відображене в деяких англійських перекладах (KJV, NIV 1984 р.)

Друге розуміння видається нам більш вірогідним, і воно відображено в Новому Завіті у перекладі Ю. Попченка.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Юрій Попченко

Керівник і головний перекладач нового перекладу Біблії на українську мову, проповідник, викладач біблійних курсів, магістр української і класичної філології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), бакалавр сходознавства (Російський державний гуманітарний університет), знавець багатьох мов, серед яких давньогрецька, давньоєврейська і арамейська. Одружений, батько чотирьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button