Хто дав Тобі всесвітній розмах крил?
І скільки справ у Тебе за плечима –
Бог – Дух Святий, Господь небесних сил,
Могутній Бог із добрими очима?
Ти Слово склав, підніс Його в руці,
Ним освітив народам шлях єдиний,
І множиш славу Богові-Отцю,
І прославляєш Божу Службу Сина.
І Церкву грієш у теплі долонь,
Ростиш її, годуєш, напуваєш,
І чистий, світлий Божий Свій вогонь
В Господнім храмі щедро роздуваєш.
І служиш людям до останніх днів
Дитячим серцем, сповненим любові:
Серця їх трощиш – грішні, кам’яні,
Аби воскресли в чистоті, в обнові.
Вразливий, ніжний, мов мале дитя,
Шукаєш тих, які й самі, як діти,
Щоб стати другом їм на все життя,
Їх в мудрості із вірою водити.
Бог ніжності, Бог трепетний, палкий,
Бог Сили Трійці, величі і дива –
Тіка від злого помаху руки,
І обминає впертих та зрадливих.
Бог правди – як страждаєш від брехні!
Бог Істини – як мучишся від фальші! –
Собою хочеш всім заповнить дні
І стати щастям і багатством нашим.
Ти засіваєш їх серця зерном –
Зерном Надії, Віри та Любові;
Чи проросло, і як росте воно –
Вертаєшся, щоб визначити знову.
О браття, сестри! Це Його вогонь
У нас любов’ю Бога пломеніє!
Це із Його таких рясних долонь
І благодать, і милість Божа віє.
Здружіться з Ним! Ідіть в майбутнє з Ним!
Не залишайте в смутку серце Боже!
І буде шлях ваш дивним, осяйним,
А ніч – на день під сонцем буде схожа.
Більше поезії Брія Монди:
Юрій Монда
