Домашня » Про відомих » Іван Огієнко – професор, який подарував українцям Біблію рідною мовою

Іван Огієнко – професор, який подарував українцям Біблію рідною мовою

1
Поширень
Pinterest WhatsApp
Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Історія і культурологія, літературознавство і мовознавство, журналістика і поезія, філософія і богослів’я, видавництво і педагогіка – такою різноманітною й багатою була сфера діяльності Івана Огієнка.

На жаль, більшість творів І. Огієнка, а він є автором понад двох тисяч публікацій, і сьогодні ще є недоступною для українського читача: знаходяться вони за кордоном, а та незначна їх кількість, що у нас видавалася в 20-х роках, — ще донедавна перебувала в спецсховищах як заборонена.

Народився Іван Огієнко (митрополит Іларіон) 15 січня 1882 року в містечку Брусилові Радомиського повіту Київської губернії (тепер Житомирської області) у бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків. В Івана змалку проявився потяг до знань, і мати робила все, що могла, аби син вчився. У 1896 році, закінчивши початкову чотирирічну школу, він пішки йде до Києва (75 верст) з наміром вступити до військово-фельдшерської школи. Новий, київський, період свого життя Іван розпочав з інтенсивної самоосвіти. Він читає багато книжок з історичної, літературознавчої тематики, пише вірші.

Після закінчення повного фельдшерського курсу Огієнко відпрацював помічником лікаря військового шпиталю в Києві лише половину зазначеного терміну і в 1903 році вступив на медичний факультет Університету св. Володимира. Огієнку вдається перевестися на історико-філологічний факультет і стати одним з найбільш здібних студентів, улюбленцем відомого академіка В. Перетца.

Стрімкий перебіг політичних подій помітно вплинув і на формування національної свідомості Огієнка, визначення його місця в громадському русі. З утворенням Центральної Ради, а згодом і Української Народної Республіки, на порядок денний постала гостра потреба активного впровадження української мови в державні інституції, навчальні заклади, у виданні для різних верств населення україномовних підручників, посібників, в унормуванні самої мови. За цю відповідальну справу серед перших береться І. Огієнко, вже як професор новоствореної кафедри української мови і літератури Київського університету.

1918 року Директорія УНР призначає професора Огієнка міністром освіти, а згодом — міністром ісповідань. 

З 1920 по 1924 рік Іван Огієнко проживає з сім’єю у Винниках, неподалік Львова, що належав тоді до Польщі. То був чи не найтяжчий, найдраматичніший період життя вченого. 

З початком Другої світової війни подальша життєва доля Огієнка складається несподівано. Керівництво Української Автокефальної Православної Церкви, турбуючись про достойну заміну досвідчених, сильних духом і знаннями проповідників для чисельної української пастви, розкиданої за останні десятиліття дорогами Європи й Америки, зупиняє свій вибір на докторові Огієнку і рекомендує його кандидатом в єпископи. Це відбулося 1940 року на Соборі православних єпископів у Польщі. Того ж року він приймає чернечий постриг (по смерті дружини у 1937 році так і залишився вдівцем) й обирає церковне ім’я Іларіон. З цим іменем був рукопокладений у сан архієпископа Холмського і Підляського УАПЦ, а з 1943 року одержав титул митрополита. В 1947 році переїздить до канадського міста Вінніпега, яке тоді вважалося одним з найбільших світових центрів українських переселенців. Там у 1951 році його обирають першоієрархом Української Православної Церкви в Канаді, де він і залишається до останніх днів свого життя.

Вільно володіючи староєврейською, польською, німецькою, англійською мовами, професор Огієнко не лише дослідив десятки, сотні написаних цими мовами різноманітних рукописних і друкованих книг, ввівши їх до наукового обігу, а й багато з них переклав українською. 

Найбільшим його подвигом у цій справі є, безперечно, перекладена зі староєврейської мови Біблія. Над нею він працював понад двадцять років. І ще більше десяти літ пішло на те, аби видрукувати її достатнім тиражем.

Більше про переклади Біблії:

…Один із перших україномовних перекладів Біблії, як відомо, було здійснено наприкінці XIX століття Пантелеймоном Кулішем. Вийшла Біблія 1903 року незначним накладом. Однак уже в двадцяті роки — час активної українізації з лексичного і фразеологічного боку, вона була застаріла, адже саме тоді в українському правописі сталися суттєві зміни. Крім того, П. Куліш здійснював свій переклад Старого Завіту місцями не дослівно, а у вільному переказі, що спричинило значні відхилення від оригіналу. Тому Іван Огієнко, приступаючи до цієї надзвичайно складної роботи, поставив перед собою два завдання: по-перше, найточніше передати зміст оригіналу, дбаючи передусім про змістову точність багатозначних слів, і, по-друге, забезпечити переклад милозвучною сучасною літературною мовою. Робота пожвавилася після того, як Британське і Закордонне Біблійне Товариство уклало з перекладачем угоду (1936 р.) про видання книги. Повністю переклад було завершено 1940, а друкування тиражу — аж 1958 року. Вихід у світ повної україномовної Біблії став помітною подією в усьому християнському світі. «Українська Біблія в перекладі професора д-ра І. Огієнка, зазначає один з авторитетних знавців Святого Письма К. Костів, класична й найкраща з цих досі існуючих перекладів чи не між всіма слов’янами».

Огієнкова Біблія виконує і сьогодні, окрім релігійної, ще одну важливу місію — забезпечення українському народові його невід’ємного права читати й пізнавати Святе Письмо своєю рідною мовою.

Помер І. Огієнко 29 березня 1972 року у Вінніпезі, де і похований. 

Олег Блощук
Попередня Стаття

Переклади Біблії українською мовою

Наступна Стаття

ГРУДНЕ МОЛОКО І ПИСАННЯ

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *