Не дозволяйте гіркому досвіду вашого минулого життя, отруїти ваше сьогодення і тим більше майбутнє. Як сумно бачити людей, які раз у раз постійно говорять, «якби у мене була б можливість, я б був іншою людиною, з освітою, працював би на іншій роботі і жив би напевно в гарному будинку, а не в цій дірі». Річ у тому, що цього не сталося і можна нескінченно жаліти себе і голосити, як та бабуся, у розбитого корита.
Дуже страшно жити з синдромом жертви, яка нікому не потрібна, всі їй зобов’язані і винні, що в підсумку призводить людину до різного роду сумних наслідків. Існує маса прикладів людей в історії, хто не дивлячись на дуже важкі обставини і біль в минулому, пройшов через метаморфозу і став зовсім іншим. Йосип, один з них, і то як він назвав свого первістка, є прямим доказом прощення, відновлення і зцілення його серця.
«І назвав Йосип ім’я первістку: Манасія, бо Бог дав мені забути усі нещастя мої та увесь дім батька мого» (Буття 41:51).
Дивлячись на те, що сталося, напрошується висновок, що якби не прощення, то ненависть, гіркота і біль змусили б знищити його братів, коли вони постали перед ним в пошуках хліба. Не від братів, а від самого Йосипа залежало прощення і майбутнє, яке було йому показано у снах і приготовлено самим Творцем. Страждання і знущання, практично вбивство і тюремне ув’язнення, не змогли втримати Йосипа від тієї великої долі, яка була попереду.
Вибір сьогодні за нами, що найголовніше дня нас, минуле, яке більше не повернути і нескінченна жалоба по ньому? Або сьогодення і майбутнє, хід якого ми не спроможні визначати самі? Але є й інший варіант, тверда і непохитна віра в те, що у нас є вище і краще призначення, може піднести нам цікаву можливість і життя круто змінить свій напрямок. Вибір безумовно за нами!
