Стаття з журналу Newsweek за 28 квітня 1975 р. викликала у читачів неабияку паніку. У ній проголошувалося: «У наявності зловісні ознаки кардинальної зміни клімату на Землі, які провіщають істотне скорочення виробництва продовольства… Чим довше ми зволікаємо, тим важче буде впоратися з кліматичними змінами перш ніж ті приведуть до трагічної реальності».
Як ви вважаєте, про які кліматичні зміни йшлося? Думаєте, про потепління? А ось і не вгадали! У статті наводилися докази глобального… похолодання! Але хайпу з цього не вийшло, і згодом Барак Обама, тоді ще сенатор, заявить вже про глобальне потепління: «Це не якась абстрактна реальність! Ця реальність вже настала і породжує нове жахливе глобальне явище – антропогенну катастрофу».
Хоч би яка була вихідна передумова подібних заяв, – потепління чи, похолодання чи, – висновок один: треба щось робити, а то всім буде погано. Але робити це щось в будь-якому випадку треба коштом платника податків, незалежно від того, чи йде мова про гігантські урядові програми в США або про введення сільськогосподарських податків на травні гази, що випускаються коровами в Нідерландах.
Повсюдно наведені результати досліджень (фінансуються коштом все тих же платників податків) ясно вказують на одночасне зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері й середньої температури на Землі. Але чи дійсно глобальне потепління викликане саме збільшенням кількості атмосферної вуглекислоти, а не навпаки? Або, може, це одночасно протікають, але не пов’язані між собою процеси?
Найбільш істотними їхнім чинниками, що впливають на середню температуру планети, є зміна сонячної активності. Які міжнародні програми, і за які кошти здатні на це вплинути? Благо, на боротьбу зі зменшенням полярних льодовикових шапок Марса грантів поки що ніхто не запитує. Чи не придумали ще, як це явище прив’язати до діяльності людини.
До того ж серед парникових газів вугільний ангідрид надає аж ніяк не найсильніший ефект – всього від чотирьох до двадцяти відсотків. А техногенний діоксид і зовсім становить лише 4% від його загальної кількості. У будь-якому випадку, швидкість потепління за останні кілька десятиліть залишається незмінною, в той час, як споживання вуглеводнів зросла більш ніж вшестеро!
Насправді найбільш впливовим парниковим газом є водяна пара. Саме він забезпечує 80-90% глобального парникового ефекту. Але він же сам є і найбільшим стримуючим фактором цього явища. Чим більше сонячного тепла проникає на землю через атмосферу, тим сильніше випаровування води. А чим сильніше випаровування води, тим більша хмарність, і тим менше тепла проникає на землю. У техніці такий механізм самостабілізації називається «негативний зворотний зв’язок».
Найсильнішим глобальним потеплінням в історії був Всесвітній потоп, коли маси гарячої води вилилися на поверхню землі з її надр. У підсумку інтенсивне випаровування породило потужний хмарний покрив. Це призвело до теплих зим з рясними снігопадами й до холодних літ, за які сніг, не встигав танути, спресовувався в лід. Настав Льодовиковий період.
Бог створив водну оболонку землі, як величезний термостат, який підтримує діапазон температурних коливань в межах, необхідних для життя. Останній відомий нам мінімум глобальних температур припадав приблизно на 1700 р. н.е. Це – так званий «Малий льодовиковий період», в який були настільки популярні «Морозні ярмарки» на льоду замерзлої Темзи. Останній максимум фіксувався близько 900 р. н.е. Скандинавські вікінги тоді були ще хліборобами, а Гренландія («Зелена земля») привертала їх помірністю клімату. І, між іншим, нинішній рівень потепління ще дуже далекий від значень того максимуму.
Та й сама ідея, що двоокис вуглецю є забруднюючою речовиною, вкрай безграмотна. Рослинне життя неможливе без вуглекислого газу, а без рослинного життя неможливе життя тварин. «Бо так говорить Господь, що створив небеса, Він, Бог, що землю вформував її; Він затвердив її, не дарма створив її; Він утворив її для проживання» (Ісая 45:18).
До речі, пам’ятаєте, чим займалися захисники матері-землі від зазіхань людства в проміжку між вищезгаданими кампаніями по боротьбі з глобальним похолоданням і глобальним потеплінням? Вони боролися з озонової дірою, яка нікуди з того часу не поділася. «Озонова діра» – частина природної атмосферної воронки над льодовим куполом Антарктиди, який практично відповідає осі обертання Землі. Причому, озоновий шар – також система з негативним зворотним зв’язком.
Адже озон утворюється з кисню під дією ультрафіолетового випромінювання, і він же сам є найкращим поглиначем ультрафіолету. Так що якщо озону мало, більше випромінювання проникає в атмосферу і тим самим генерується більше озону. І, навпаки, коли озону багато, ультрафіолет ним блокується, і швидкість розпаду перевищує швидкість його утворення. Але з того часу ринок охолоджувальних агрегатів, що не містять фреону, досяг насичення. Хайп пройшов, грошей більше не дають, і озонову діру ніхто тепер не згадує.
Читайте також:
Вищесказане зовсім не означає, що ми не повинні піклуватися про природу. Людина була створена, щоб панувати над Божим творінням – обробляти і берегти його (Буття 1:28, 2:15). Однак який стосунок до цього мають політичні кампанії зі створення наднаціональних систем тоталітарного економічного контролю?
Якщо нестримний ентузіазм кліматичних активістів, дійсно, примушує їх щось робити для розв’язання проблеми глобального потепління, нехай вже краще читають Біблію. Це цілком вписується в поняття «щось робити». До того ж – вкрай корисно, і не веде до наповнення кишень грантожерів коштом збільшення податкового пресингу на наївних громадян.
