Хворий селянин уже багато місяців був прикутий до ліжка. За час хвороби він багато читав Слово Боже і прийшов до переконання, що нещастя це послужило йому благословенням.
Під час чергового відвідування лікар пояснив йому, що хвороба прогресуватиме й принесе із собою ще багато страждань, хворий принишкнув і задумався.
Вигляд годинника на стіні навів його на думку: бій годинника і правильний показ часу можливий на годиннику лише за наявності гир, які й приводять у дію весь механізм.
− Твої страждання, − сказав він сам собі, − і є тими гирями, що привели в рух твоє духовне життя. Лише Господь знає, якими мають бути тягарі для механізму твоєї душі, щоб підтримати його рух і водночас не зруйнувати його від перевантаження.
Читайте також:
Тепер щоразу, дивлячись на годинник, побожний селянин бачив на ньому не тільки поточний час, а й міг залишатися спокійним і відданим − доки не пробив і його останній час. Він пішов туди, де вже немає часу − у небесну обитель.
