Блог Сергія Головіна

Єдність Тори

Розрізняючи в Торі чотири законодавчі сфери (моральну, церемоніальну, громадську та юридичну), слід пам’ятати, що для стародавнього єврея вони були невіддільні одна від одної.

Книжники налічували в ній 613 заповідей, які складали єдиний комплекс. Він отримав назву «Галаха» (що на івриті означає «ходіння», «напрямок руху», «путівник»), що служить відсиланням до тексту Псалми 14:2: «Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину в серці своєму».

Моральний, церемоніальний, громадський і юридичний закони в Законі Мойсеєвім взаємно переплетені, і один нерідко переходить в інший. Розглянемо для прикладу блок вказівок в книзі Левіт 24:19-22. Вони починаються так:

«Хто зробить ваду своєму ближньому, як повинно зробити те ж, що він зробив: перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; як він зробив пошкодження на тілі людини, так і йому має зробити. А хто заб’є скотину, той відшкодує її, а хто заб’є людину, той буде забитий» (Левіт 24: 19-21).

Це, однозначно, − юридичний закон, перелік покарань за відповідні злочини. Але закінчується весь цей пасаж таким чином: «Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця» (Левіт 24:22). І це − елемент морального закону. Відразу ж за ним слідує вказівка на природу моральності − відображення Божого характеру: «бо Я Господь, Бог ваш». Бог не дивиться на обличчя, і Його моральні принципи єдині для всіх. Вони не діляться на «принципи для своїх» і «принципи для чужих».

У той час, як будь-які народи були вільні самі встановлювати для себе громадський і юридичний закони, старозавітний Ізраїль був позбавлений такого привілею. Закон Мойсеїв наказував євреям безліч постанов, які в корені відрізняли Божий народ від способу життя тих народів, що оточували його. Громадський закон Ізраїлю був побудований навколо основоположного принципу: у євреїв все повинно бути «не як у людей». І мета цього очевидна: богообраний народ не мав змішуватися з іншими народами й племенами, тому що саме через нього Господь готував Добру Новину порятунку для всіх народів, «бо спасіння від юдеїв» (Іоанна 4:22). Ізраїль повинен був зберігати Слова Завіту і передавати їх через покоління, «не спотворюючи Слова Божого» (2 Коринтян 4:2). Інакше б вийшло за словами поета: «Ми не знаємо прийме, і серця можуть раптом не визнати Приходька».

Мета змішання законодавчих сфер в Торі − збереження ідентичності народу, обраного для Божественної місії: «Благословляться в тобі всі племена землі» (Буття 12:3). Громадський та юридичний закони служили огорожею для закону морального і церемоніального. Апостол Павло, «обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за вченням» (Филип’ян 3: 5), пише, що «до пришестя віри нас, замкнених під вартою [тобто охороною] закону, до того часу, як належало відкритися вірі» (Галатів 3:23).

З приходом Месії огорожа, що зберігала в недоторканності моральні постанови, була зруйнована Господом за непотрібністю. Доступ до Божої праведності тепер відкритий усім в рівній мірі − як євреям, так і язичникам. Христос «є мир наш, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перешкоду» (Ефесян 2:14). Громадський та юридичний закони Ізраїлю втратили охоронну функцію і є продуктом суспільного договору, як і в інших народів.

Однак ті з євреїв, що не прийняли Христа і не пішли за Святим Ізраїлевим, навпаки стали розширювати комплекс Галахи, додаючи до неї нові й нові приписи відповідно до пророцтва: «Їм говорили: “ось − спокій, дайте спокій змученому відпочити, і ось заспокоєння”. Але вони не хотіли слухати. І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут, трохи там» (Ісая 28: 12,13). По суті, навколо старої огорожі, яка втратила значення вони звели нову − «огорожу навколо огорожі».

Якщо Тора служила богонатхненною і достатньою огорожею для Завіту, сучасне уявлення про Галаху включає також Талмуд і більш пізню равіністичну літературу. Ці постанови грають роль штучної «огорожі навколо Тори» і подібні до тієї самочинної огорожі, яку праматір в Едемському саду створила навколо Божої заповіді, додавши до виконання Господню сторожу «не їжте» власні слова «і не торкайтеся» (Буття 3:3). Як з гіркотою зауважує відомий історик юдаїзму Готтліб Кляйн (1851-1914), «зараз вони присвячують себе виключно цій Галасі, і Ізраїль оточений «мережею Галах» настільки, що його не може досягти жоден промінчик сонця … Традиція етичного вчення Ізраїлю − це оазис в пустелі Галахи».

Читайте також:

У будь-якому випадку, варто розуміти: Тора була вищим, єдиним і універсальним законом стародавнього Ізраїлю, його конституцією. Для античного юдея сфери морального, церемоніального, суспільного і юридичного законів були нероздільні. З приходом же Месії:

1. Церемоніальний закон втратив чинність, повністю через жертву Христа;
2. Громадський і юридичний закони втратили захисну функцію і є продуктом суспільного договору. Їх положення можуть змінюватися, оскільки значною мірою обумовлені культурою і традиціями;
3. Моральний закон був і залишається незмінний!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button