Варто замислитись

До чого призвів культ війни у російських церквах?

Все це дуже страшно, і ще страшніше те, що це було передбачувано. Через культ війни. Ще 15 років тому я в розмовах з різними братами говорив, що ці помпезні святкування та паради є протиприродними, вони свідчать, що минула війна не відрефлексована і ми продовжуємо жити в ній. І ось це огидне одягання дітей у військову форму – це не невинні витівки в «данину пам’яті», а перший вихід на поверхню чогось страшного.

Від мене відмахувалися. Єдиний брат, який не відмахувався, зараз у Штатах живе. Він також усе це розумів і прийняв найправильніше рішення, щоб урятувати своїх синів. Але найстрашнішим днем, днем, коли я зрозумів, що все дійсно зникло, став для мене 21 червня 2020 року, коли, прийшовши на недільне богослужіння, я побачив, що готується якесь вуличне шоу під керуванням однієї музичної сім’ї з нашої церкви.

Я спитав у когось із сестер, що сталося. Мені відповіли, що сьогоднішнє богослужіння буде присвячене початку Великої Вітчизняної. Я перепитав у когось ще. Мені відповіли те саме. Я хотів був підійти до організаторів, але подумав, що якщо отримаю ту саму відповідь і від них, то не зможу втриматися від дуже неввічливих слів, тому сів ближче до краю (я був не один, а з дитиною) і почав чекати початку.

І дійсно так воно і було. Служитель, як завжди проникливо заговорив про подвиг багатонаціонального радянського народу, і замість християнського гімну навіть заспівав якусь військову пісню. І ми, мовляв, баптисти, будучи тілом від тіла нашого народу, теж наближали перемогу як могли.

Тоді я взяв дитину за руку, і ми пішли з цього вертепу. Просто щоб у душі моїй не скипіла ненависть до братів, подібна до ненависті до їхніх дій. І я нікому, здається, про це не сказав, тому що ніхто не зрозумів би, що нічого гіршого у світі не може бути, ніж баптисти, які святкують війну.

На той час я вже встиг почути від баптистів (не нашої церкви, а в інтернеті), що національне покаяння це нісенітниця (ми достатньо побилися в п’яних сльозах у дев’яності – якось так висловився про покаяння один брат, людина, до речі, дуже розумна); що знесення пам’ятників це злочин, тому що пам’ятники не можуть відповісти; що Соловйов і Норкін не злочинці, що сіють ненависть і ворожнечу своїми «ток-шоу», а просто шоумени, робота у них така. І я ще сіпався, намагався щось пояснити цілком розумним і грамотним людям.

Однак після того концерту я онімів. І мене навіть перестали дратувати періодичні одкровення наших проповідників з високої кафедри про те, що західний світ лежить у злі та розпусті, і звідти до нас через інтернет повзе всяке нечисте. Я зрозумів, що вони сліпі. А якщо Ісус не зміг сліпому ока відкрити – то де вже мені.

Зараз я все це згадую, коли у церкві закликають молитися за мир в Україні. Хлопці, та в Україні мир якраз, і вони його зараз захищають як можуть. Війна – у нас. Вона в нас у головах, зашита в мозок, у ці заяви, що нас усі ненавидять, що захід лежить у розпусті.

Зараз цей розпусний захід, повернувшись зі своїх гей-парадів, шукає житло, їжу, одяг, ліки та медичну допомогу мільйонам біженців. Тих, хто біжить від нашої праведності. Воістину блудниці попереду нас у Царство Небесне. І то якщо ми погодимося, що нам з ними по дорозі.

Автор: Костянтин Захаров

Джерело: ieshua.org з посиланням на baznica.info

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Євген Коновальчук

Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button