Баптистський пастор Іван Кундеренко захистив дисертацію кандидата філософських наук на тему християнської освіти
26 квітня в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова захистив дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук пастор Іван Кундеренко – викладач кількох вищих навчальних закладів освіти. Тема дисертації − Принципи розвитку якості освіти в духовних закладах вищої освіти України, на прикладі закладів освіти ВСЦ ЄХБ.
Дисертація присвячена вивченню принципів розвитку якості освіти в духовних закладах вищої освіти України. Духовна освіта набула масштабності та стала частиною вітчизняного освітнього простору, а протестанти займають у цій сфері велику частку, водночас з цим діяльність протестантських духовних
закладів освіти в цілому має низький ступінь вивченості.
У своїй дисертації Іван Кундеренко підіймає ряд серйозних питань, на які потрібно дати відповіді.
Перед суспільством у цілому, та перед духовною освітою зокрема виникли питання, які потребують відповіді. Чи стане духовна освіта протестантів України засобом впливу на суспільство та майданчиком дискусій? Чи буде обраний шлях дистанціювання та обслуговування виключно внутрішніх інтересів?
Ми живемо у час змін та зустрічаємось з новими викликами, які зумовлюють необхідність переоцінки поширеного поділу на світське і релігійне. «Наші» виклики це й постсекулярність, й постмодернізм, й плюралізм. Разом з цим можемо зауважити, що згаданий розподіл не відповідає ані біблійному світогляду (адже Євангеліє проникає в усі сфери життя як людини тай й суспільства), ані особливостям нашого часу.
Серед вітчизняних євангельських богословів та освітян триває пошук відповіді на питання: який напрямок розвитку слід обрати духовній освіті, обговорюються різні форми та конфігурації. Прикметним є сумний факт, що іноді протягом подібних дискусій навіть найкращі євангельські освітяни та пастори у проєктуванні розвитку освіти виходять з хибного нав’язаного припущення про необхідність розділення: «Є духовна освіта, а є світська освіта».
«Окрім радості, яку пояснити просто, є усвідомлення, що богослов’я не може бути кабінетним. Так, теорія вкрай важлива… але у богослов’я має бути місійна або місіональна природа, виникають питання, на які слід давати відповіді. Тому емоції радості змішані з емоціями хвилювання: чи будуть почути колегами-освітянами мої заклики?» − ділиться враженнями дисертант.
