Блог Себастьяна Тегзи

А чи Бог Ісус, взагалі?

В дискусії про ідоложертовне м’ясо апостол Павло визнає́ слушність своїх опонентів, які відстоювали абсолютну свободу в цьому питанні, кажучи: «Ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного». (1 Кор. 8:4) Однак, далі він додає, що одного тільки знання недостатньо, потрібна в цьому питанні ще й любов до братів, які не мають такого знання і бояться осквернитися ідоложертовним.

Виникає питання: а звідки ми «знаємо, що ідол у світі є ніщо, і що немає іншого Бога, крім одного»? На що опирались опоненти Павла? Яким текстом крили свою позицію?

Очевидно, що тут ідеться про основний монотеїстичний текст Старого Завіту з Книги Второзаконня «Слухай Ізраїль…», який усі юдеї та наближені до нього знали напам’ять, як сьогодні християни «Отче наш…». Ось як він звучить: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Втор. 6:4,5). І що робить Павло? Ось як творчо він опрацьовує цей текст в наступних віршах: «Є лиш один Бог, Отець, від Якого все і для Якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через Якого – усе, і ми через Нього» (1 Кор.8:6).

Що ми бачимо тут? Суто граматично, можна сказати, що є лише один Бог, ну й окрім Нього ще й один Господь, який не обов’язково також є Богом. Саме таким шляхом ідуть Свідки Єгови. І справді, строго граматично цей текст нічого не говорить про божественність Христа. Але, як я завжди люблю наголошувати, граматики недостатньо, щоб розуміти біблійний текст, потрібно також враховувати інтертекстуальність, тобто зв’язок окремого тексту з іншими біблійними текстами, на які він натякає, на які опирається чи від яких відштовхується. І тут таким текстом є «Слухай Ізраїль…» із Книги Второзаконня.

Розуміючи це, стає цілком очевидно, що Павло говорить про Ісуса саме як про Бога. Розсудіть самі. Що каже Мойсей? «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний…» Ясно, як білий день – Бог і Господь тут одне! Інакше й бути не може. Гаразд, а що робить Павло? Він вносить розрізнення між Богом і Господом (не розділення, а розрізнення: Бог – це Отець, Господь – це Ісус), і «водить» Ісуса в монотеїстичний текст. І що виходить? Бог і далі залишається один, але в Ньому тепер не одна особа. Друзі, якщо Павло не вірив і не сприймав Ісуса як Бога, неможливо уявити, щоб він ось так міг гратися із фундаментальним текстом юдаїзму, який абсолютно безкомпромісно утверджує монотеїзм.

Читайте також:

Отож, два уроки, ба й три: перше, Ісус – Бог і в цьому не може бути ніякого сумніву; друге, граматики недостатньо для тлумачення Святого Письма, потрібно також враховувати інтертекстуальність; ну і третє, самого знання теж недостатньо, бо тільки той, хто любить Бога, того знає Бог.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button