Актуальне

15 причин чому живе спілкування важливіше за перегляд онлайн-трансляцій зібрання церкви

Не так давно був період, коли церквам забороняли збиратися разом, але, дякувати Богу, зараз ми маємо значні послаблення карантину і можемо щонеділі бути в спільному поклонінні Богу. При тому, деякі віруючі з різних причин все ще залишаються вдома і віддають перевагу тому, щоб просто подивитись онлайн-трансляцію зібрання. В когось для цього є поважні причини, а комусь просто так зручно і вже звикли до цього.

Саме тому хочу запропонувати 15 пунктів того, що ми втрачаємо, коли фізично не присутні на зібранні, а вирішуємо поклонитись Богу не в церкві, а на дивані.

1. Вплив

Автор книги «Життя разом» Дітріх Бонхоффер сказав, що «Спільність разом з іншими віруючими – це джерело невимовної радості та сили». Це можна навіть не до кінця усвідомлювати, але навіть найменша присутність інших християн має справді великий вплив на наш духовний стан. Це одна з причин, чому Біблія закликає нас перебувати у спільності. Ми − тіло Христове, яке взаємодіє разом та набуває життя. Є щось особливе в тому, коли ти бачиш братів і сестер, відчуваєш дотик їхніх рук, обійми, поцілунки і віртуальне спілкування цього аж ніяк не замінить.

2. Віртуальне богослужіння − це одностороння участь, а не двостороння

Ви отримуєте, але не можете віддати. Ви можете бачити тих, хто проповідує, прославляє, молиться, але вони не можуть бачити вас. Вони не бачать ваших очей, вашої фізичної присутності, вашої присутності з ними. Ви лише нікнейм, який з’являється на екрані серед тих, хто переглядає.

3. Спільне поклоніння – це не робота і не розваги

За допомогою наших гаджетів ми працюємо і розважаємося, але спільне поклоніння – це щось зовсім інше. Перегляд зібрання на екрані з легкістю може забрати цю особливу спільність під час служіння, адже ми просто перестанемо розрізняти служіння з іншими побутовими справами, які ми робимо на своїх гаджетах.

4. Щоб прийти в церкву, ми докладаємо більше зусиль

Для початку вам потрібно хоча б скинути піжаму та вдягнути штани (або плаття). Ви мусите доїхати до церковної будівлі. Якщо у вас є діти, то вам доведеться і їх збирати. Ці всі зусилля навчають нас та допомагають рухатись в правильному напрямку, посилюючи незамінну цінність в спільності.

5. Зібрання церкви − це не лише проповідь чи спів

Тут важливим також є і час до зібрання, а саме живе спілкування, коли хтось до вас привітно усміхнувся на стоянці чи в коридорі. Поки ви миєте руки або очікуєте початку зібрання, то можете поговорити і з іншими людьми, які також прийшли. Ви це все втрачаєте, поки сидите вдома та дивитесь зібрання з домашнього екрана. Замість того, щоб виходити з дому о 9:10, аби встигнути на зібрання о 9:30 та прибути о 9:25 і мати кілька вільних хвилин для спілкування та підбадьорення після служіння, ви лише відкриваєте свій ноутбук о 9:29 та закриваєте відразу ж після останньої молитви. Наші стосунки з іншими членами втрачаються, поки ми сидимо вдома та лише дивимось онлайн-трансляцію.

6. Емоційне піднесення

Ми відчуваємо певне «піднесення», коли їдемо до церкви, паркуємось, заходимо в будівлю, сідаємо на своє місце. І коли ми виходимо з церкви, їдемо додому і розмірковуємо про те, що ми почули й побачили, тоді наш настрій та стан змінюється та стає менш піднесеним. Але коли ми просто відкриваємо та закриваємо ноутбук, то немає такої зміни настрою та відчуттів. До спільного служіння слід готуватись та відноситись відповідально. Поклоніння на дивані не може заміняти цінність та важливість фізичної присутності на зібранні.

7. Молитва

З ким ми можемо молитися, якщо залишаємось вдома? Так, можливо, з чоловіком або дружиною. Але нам потрібно молитись і з іншими християнами. І так само нам потрібно молитись за одне одного. Ми повинні хотіти й далі пізнавати, як рухатись по життю так, ніби Бог справді присутній з нами, бо Він і насправді є з нами. Духовний зріст унеможливлюється в самоізоляції.

8. Підбадьорення

Ми вкрай недооцінюємо духовну силу підбадьорення, як для тих, хто підбадьорює, і для тих, хто потребує цього підбадьорення. Одна з причин, чому ми збираємось разом – це для того, щоб підтримувати одне одного. Я зустрів друга і він питає, як пройшов мій тиждень, а я говорю йому про випробовування, яке долаю і у відповідь чую «Тримайся; Бог з тобою». Лише така коротка розмова-підбадьорення, а мій духовний стан покращився.

9. Вашому проповіднику важче, якщо ви вдома

Він не може вас побачити. Він знає, що деякі з вас дивляться пряму трансляцію зібрання, і намагається згадати вас серед числа тих, хто переглядає, але він не знає, чи ви уважно слухаєте. Він просто не отримує від вас навіть ніякого фідбеку. Вас могла переповнювати радість від почутого чи хвилювання, а він і гадки не мав. Здорова проповідь діалогічна − ваш проповідник потребує ваших очей, ваші кивки головою та вашу уважність під час проповіді. Йому потрібно бачити вас.

10. Сприймати проповідь важче, якщо ви вдома

Сидіти на дивані та дивитись на проповідника через екран та сидіти у залі і бачити та чути все на відстані 10 метрів – це зовсім різні речі. Уважність втрачається, коли це лише голос з вашого екрану.

11. На зібранні церкви не все йде по плану

Ви можете побачити когось, кого не очікували побачити. Хтось новий буде сидіти біля вас і ви зможете познайомитись з цією людиною. Ви навіть можете зіграти певну роль у приведенні когось до Христа. На вашому дивані нічого такого не відбувається. Все за сценарієм. Ви не залишаєте місце випадковим зустрічам.

12. В церкві ви не можете вимкнути звук

Ви не можете призупинити зібрання, щоб випити ще чашки кави. Ви не можете збільшити або зменшити гучність. У вас менше спокуси витягнути телефон і подивитися, хто вам щойно надіслав повідомлення. Коли ви в церкві, вас захоплює оточення. Ви під одним дахом з іншими християнами, перед Богом. Це чудово.

13. Прославлення

Можливо, ви і можете чути прославлення через динаміки на екрані, але ми всі розуміємо, що це геть не те саме, що наживо, у церкві. Хто був хоч раз на живому концерті, а потім слухав ті ж самі пісні з динаміків смартфону чи через навушники, той розуміє про що йде мова. Або ж якщо ви були на стадіоні під час матчу улюбленої команди, то ви розумієте, що це зовсім не те ж саме, що дивитися футбол вдома з екрану телевізору. Те ж саме стосується спільного читання Святого Письма або молитви вголос. Інші члени церкви мають бачити і чути, що ви також прославляєте Бога. Ви підбадьорюєте та зміцняєте їх, коли вони бачать вас, як ви берете участь у загальному співі. Не має значення, чи ви вмієте відчувати музику та гарно співати. Через прославлення ви підтримуєте інших.

14. Заповіді і постанови Господні

Ми втрачаємо можливість брати участь в Вечері Господній належним чином, якщо сидимо вдома, навіть, якщо віримо, що це необхідна спільність у духовному зростанні, а не просто якийсь ритуал. Звісно хтось вирішує запросити пастора додому щоб мати індивідуальне причастя, але тоді втрачається вся його суть, адже це видимі знаки, які мають видимо свідкувати про спільність з народом Божим, як ми всі разом їмо від одного хліба і п’ємо від однієї чаші. Тому індивідуальні причастя, хіба що за виключенням того, коли людина хвора і немає змоги прийти на зібрання, це зовсім не те, що задумувалося Господом.

Читайте також:

15. Час

Чим більше часу проходить, і чим комфортніше нам стає дивитись зібрання з дому на онлайн-трансляції, тим більше ми «втрачаємо форму». Ми не тренуємо наші м’язи спільного поклоніння. З плином часу для нас стає все більш нормальним бути на зібранні через екран. Пункти, зазначені вище доводять, що це дуже далеко від ідеалу.

Ні для кого з нас це не легко. Будьмо терплячими один до одного. Давайте любити, розуміти і проявляти милість один до одного. Дотримуймось заходів безпеки і будьмо разом в спільності, підбадьорюючи один одного.

Звісно, важливо берегти наші тіла і думати про фізичне, але не шляхом духовного і не думаючи про душу.

Перекладено і адаптовано 9marks.org

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button