Інтерв'ю з доктором Раселом Вудбриджем про Українську Баптистську Теологічну Семінарію

Анатолій Якобчук 27 Жовтня, 2020, 17:08

0 585 Час читання: 15 хв.

Серед баптистських семінарій України є відмінності. Дехто вважає Київську Богословську Семінарію надто академічною, а Українську Баптистську Теологічну Семінарію (УБТС) більш практичною. Можливо, це міф та стереотип. Аби дати відповідь, слід провести по чотири роки в кожній з них у якості студентів. Проте нам вдалось поспілкуватися з викладачем – доктором Раселом Вудбриджем, в якого є досвід у викладанні в обох цих духовних закладах, говорили про сучасний стан та історію духовної освіти в Україні.
Що допомагає у розвитку вашого навчального закладу (УБТС)? В чому «секрет успіху УБТС?» Що навпаки заважає розвитку вашого закладу вищої освіти?
Будь-якому навчальному закладу слід мати чітке бачення, чітку візію, що саме вони бажають досягти. А також сформулювати розуміння провідного напрямку розвитку навчального закладу, слід чітко виокремити цінності, які вони будуть передавати протягом навчального процесу.
Хоч ми розуміємо, що освіта – це значно більше, ніж лише передача інформації, адже це – найпростіший складник освіти.
Значно складнішим завданням освіти, ніж передача інформації, є формування серед студентів певних фахових навичок, критичного мислення, наукового письма.
Відтак, будь-якому ЗВО слід мати чітку та сформовану стратегію.
Навчальному закладу буде складно розвиватися, якщо не буде чіткості у таких питаннях: місія, бачення, ціль та стратегія втілення у життя бачення та місії вашого ЗВО.
У чому тоді «секрет успіху УБТС»?
Перше за все, тут працює Бог, оскільки ми не здатні пояснити всі причини розвитку, який був досягнутий у нашому навчальному закладі. Це можна порівняти з парусом на човні. Ми, зі свого боку, виставляємо парус – тобто сумлінно виконуємо те, без чого рух, на наш погляд, неможливий. Але ж… якщо не буде вітру… то годі чекати руху.

Відтак, я не знаю, чи у нас є власне секрети успіху. Ми не робимо чогось особливого або потайного. Проте ми зосереджені на місії, на баченні, на цінностях та на цілі, зокрема й стратегії.
Проте, по суті ми перезапустили Семінарію у 2014 році. Самі студенти говорили нам, що деякі з цих факторів, які їх подобаються в УБТС полягають у тому, що запроваджуємо нові освітні програми, також для них є важливим наше розташування. Ми перенесли навчальний процес з Борислава у Львів. Завдяки цьому студентам зі всієї України, а особливо з Західних областей України стало значно простіше потрапляти на навчання. Студенти зокрема відмічають нашу атмосферу, студентам подобаються, що поруч з освітніми компонентами ми впровадили менторство. Студентам подобається викладання.
Ми намагались виокремити ті фактори, які найбільш впливали на студентів та провели не стільки наукове або статистичне, скільки неформальне опитування.
(У зазначеному опитуванні) студенти на перше місце поставили власне викладацький склад та час, проведений на аудиторних заняттях. Також студенти відзначали менторство, тобто позакласний час.
Відтак я не вважаю, що ми опанували потайний рецепт.
При нагоді ми розповідаємо про свої здобутки іншим Семінаріям, адже представники інших ЗВО питають мене про причини зростання кількості вступників. Моя відповідь незмінна.
Я додам ще один динамічний та цікавий фактор, відзначений студентами на опитуванні – великий відсоток лекцій викладається власне українською мовою, або перекладається українською мовою. Особливо це подобається студентам із Західної України.
В нас є окремі навчальні дисципліни з викладанням російською мовою, студенти це сприймають, проте вони надають перевагу викладанню та методологічному забезпеченню українською мовою. Я не можу назвати це основним фактором, проте дехто обирає наш навчальний заклад через викладання переважно (приблизно 80 %) українською мовою.
Окремі духовні заклади вищої освіти мають вишукувати студентів, або навіть виборювати їх. Складається враження, що УБТС не скаржиться на брак вступників. Чи це так? А також скільки вступників доходять до завершення навчання?
Я не знаю (говорить замислено). Проте ми не всіх вступників беремо на навчання. Тобто в нас фактично є вступний конкурс, а ця ситуація в контексті духовної освіти дійсно є дещо незвичною.
Проте одразу хочу зазначити, що у першому наборі, після згаданого перезапуску нашого навчального закладу, проблем було багато та в нас були ті, хто припиняв навчання. Тоді ми звернули увагу на факт втрати студентів та корелювали це з зусиллями, які наш навчальний заклад докладає, аби створити умови успіху студента.
Був проведений аналіз, чи у нас є впроваджена процедура допомоги студенту, який з певних причин (хвороба, особливості праці) не зміг відвідати сесію (в УБТС відсутня денна форма навчання – прим. ІК). Ми переглянули наші процедури, аби не допускати необов’язкового відрахування. Відверто кажучи, з першим набором (після перезапуску – прим. ІК) нам не все вдалось зробити, як слід.
Оскільки в ті роки, ми реформували навчальний заклад та багато чого відбувалося уперше, ми визнали, що у нас були проблеми.
Втім, в нас є академічні вимоги, наприклад, якщо студент отримує оцінку «незадовільно» з певної навчальної дисципліни, що частіше за все викликано не виконанням всіх завдань. Такі студенти отримують повідомлення встановленого зразку від офісу академічного декана. Якщо подібна ситуація повторюється вдруге на інших навчальних дисциплінах, то в нас є внутрішнє положення та ми відраховуємо таких студентів. Така ситуація показує, що такі студенти не сприймають навчання належним чином, вони не виконують своїх зобов’язань… в чому тоді зміст «штучно утримувати їх?». Неможливо забезпечити якісну освіту, коли студент не виконує письмових або інших завдань. Ми не бачимо проблем, якщо нам доводиться відраховувати студентів. На жаль, десь раз у два місяці на моєму столі опиняються накази на відрахування на підпис. Ми спостерігаємо наступну картину доволі часто: на початку навчального року у нас може бути 180 студентів, які навчаються на всіх освітніх програмах разом та всіх рівнях навчання, але до завершення першого року навчання ми з легкістю втрачаємо 10 % студентів. Ми не вагаємось, якщо нам доводиться сказати таке: «Ти не виконуєш роботу належним чином, тому, можливо, тобі не слід навчатися зараз та тут».
Наскільки я розумію, такий підхід (серед протестантських ЗВО – прим. ІК) є дещо незвичним, оскільки у них проблема с набором студентів, тому вони всіма силами намагаються зберегти студентів. Проте наш навчальний заклад обрав підхід, коли ми можемо «входити у положення студента», проте, якщо хтось систематично не виконує обов’язків, ми відраховуємо такого студента. Я усвідомлюю, що такий підхід є дещо незвичним, але ми прийняли його. Ми намагаємось (на рівні відбіркової комісії – прим. ІК) набирати якомога більше старанних студентів.
Ваше визначення «освіти»?
Освіта – це забезпечення умов, в яких студент засвоює не лише знання, але й набуває навички, розвиває особистий характер та набуває мисленнєвого вміння для успішного виконання свого служіння Богу.
Тобто, якщо хтось шукає набуття виключно знань, то в онлайн можна для цього знайти добрі джерела. Київська Богословська Семінарія, Ірпінська Біблійна Семінарія, Кременчуцька Євангельська Семінарія або Одеська Богословська Семінарія, – вони дадуть вам «знання», і особливої відмінності між ними (навчальними закладами – прим. ІК) не буде. Звісно, будуть інші викладачі, також будуть певні інші акценти у викладанні… проте у загальному все буде збігатися.
Наприклад, така навчальна дисципліна як «Огляд Нового Завіту» буде викладатися у навчальних закладах приблизно однаково. І це добре, до речі, я навіть говорив, що якщо вимірювати передачу знань, то, можливо, Київська Богословська Семінарія, робить це краще, ніж ми. Звісно, ми будемо передавати знання, в нас будуть лекції. Проте знання доступні й без нас – у книгах, в Інтернеті.
Втім, у першу чергу ми намагаємось допомогти вам здобути навички застосування отриманих знань у контексті служіння помісної церкви, а також зацікавлені в зміні вашого характеру. Цим я не хочу сказати, що інші Семінарії цього не роблять, але власне такий підхід є частиною тотожності нашого навчального закладу. В першу чергу ми бачимо Семінарію, як інструмент впливу на тих, хто впливає на помісні церкви. Власне, саме тому освіта – це значно більш ніж лише передача знань. Саме так ми намагаємось позиціюваати себе: ми зробимо все, що від нас залежить, ми будемо зустрічатися сам на сам, ми будемо проводити додаткові зустрічі у групах, будемо давати практичні завдання.. ми будемо говорити про біблійність, місійність та відповідальність (БМВ (біблійність, місійність, відповідальність – три важливі цінності Семінарії, – прим. ІК). Саме тому ми докладаємо свідомих зусиль, аби будувати освітній процес всеосяжним чином.
Як би Ви визначали «якісну вищу духовну освіту»
На мій погляд, «якісна вища освіта» це така освіта, яка сприяє змінам у самих студентах. Мова йде про зміну поглядів на низку питань: розуміння церкви, служіння, шлюбу та сім’ї, поглядів на коло дружніх стосунків, суспільство. Знову-таки, підкреслюю, що це лише моя особиста точка зору.
Наприклад, в УБТС зараз в нас є три викладачі, які мають науковий ступінь доктора філософії, є аспірант, у якого незабаром буде захист. А також у нас є викладачі, які здобули освіту на рівні акредитованого магістра в США. Тобто викладацький склад в нас кваліфікований.
Отже, не можу стверджувати, що лише коли весь викладацький склад має науковий ступінь доктора філософії, тоді це «якісна освіта», на відміну від того, коли якась частина викладачів лише магістри. Отже «якісна освіта» – це більш ніж звання та ступені. Хоч й це важливий складник.
Як ми це вимірюємо?
Після прослуховування кожної навчальної дисципліни, наші студенти заповнюють онлайн опитування про освітній компонент. Питання, які там ставляться, торкаються змісту дисципліни, самого викладача, ми питаємо про вплив, питаємо про відповідність біблійності, місійності та відповідальності. Таким чином ми оцінюємо якість кожного освітнього компонента, а також зазвичай щорічно, ми проводимо опитування серед студентів щодо якості Семінарії в цілому та роботи всіх відділів зокрема.
Я думаю, що це буде торкатися інших Семінарій також, проте наше основне джерело вступників – це чинні студенти та випускники, які говорять своїм друзям – «їдь на навчання».
Ще один із факторів, які студенти висловлювали нам полягає у тому, що для них атмосфера в семінарії є дуже привабливою. Я навіть не знаю, як саме ми так робимо. Звісно, ми дружні, ми проводимо час зі студентами, ми їмо разом зі студентами в одній їдальні. Всі наші працівники підтримують добрі стосунки зі студентами. Ми не створюємо такого собі бар’єру: «Звертайся до мене доктор Вудридж, оскільки ти студент-першокурсник». Тому в зазначеному опитуванні студенти звертали увагу на атмосферу взаємоповаги, прояву любові та взаємного підбадьорення. Це пояснює, чому вони й самі продовжують навчатися та ще й друзів кличуть.
Я не планував цього питання, його викликано Вашої відповіддю, проте чи до Вас в українських семінаріях звертались за науковою ступеню? Вас називають «доктор Вудбридж»?
Думаю, що ні. Тут – інакша культура. В США, якщо ми з кимось перетинались в семінарсько-освітньому просторі, а особливо колишні студенти, то вони все ще називатимуть мене доктор Вудбридж (сміється), але ж це зумовлено іншим контекстом та культурою. Навіть в Київській Богословській Семінарії (далі КБС, – прим. ІК) мене не називали «доктор Вудбридж».
І цього питання я не планував задавати: Чому «навіть в КБС»?
Коли я там викладав (говорить замислено), я мав внутрішнє відчуття, що вони більш формальні та більш зосереджені на якості освіти, у тому розумінні, що вони дуже відповідально ставляться до розрахунку академічного навантаження на студентів. Наприклад, вони вираховують тривалість годин на самопідготовку студента та виконання завдань, аби це вважалось 1 кредитом. Вони були зосереджені на передачі знань. Складалось таке внутрішнє почуття, що вони плекали свою репутацію – бути найбільш академічною семінарією (України – прим. ІК). Це чудово, коли у вас є така ціль. Ми маємо потребу в таких людях.
Проте в УБТС ми поставили собі іншу ціль. Ми не претендуємо на першість в академічному сенсі.
Серед освітян України зараз дуже багато говорять про «студентоцентричне навчання», та однім із способів вимірювання цього є необхідна кількість вибіркових освітніх компонентів, яких має бути 25 %. Для Вас, як для того, хто отримав науковий ступінь в США, як звучить ця ідея?
Звісно, це залежить від визначень. Нам не можна втрачати з поля зору студентів, тоді я зі студентоцентричністю погоджуюсь. Наприклад, я говорив нашим викладачам: «Якщо ви читаєте лекцію, але учіння не відбувається, то й навчання не відбулось, навіть якщо ви думаєте, що ви навчали. Оскільки ви не врахували студента. Ви читали лекцію, але не навчали». Тому студентів не можна втрачати з поля зору. Проте з іншого боку, як Університету, так й Семінаріям слід думати про результати навчання, які компетентносі ми намагаємось досягнути? І вже від цього програмного результату навчання ми починаємо йти у зворотній бік: які кваліфікаційні рамки нам слід досягти? Знання? Навички? Характер? Цінності? Нам необхідно досягти, аби досягти бажаного результату навчання? Так, ми як християни, розуміємо, що в нас є Святий Дух, а також навчання простіше, ніж в інших. Цього ми не відкидаємо. Ми робимо те, що можемо.
Щодо вибіркових освітніх компонентів…
Я краще знаю систему освіти в США… Як на мене – це (25 %) дуже високий відсоток вибірковості (сміється) у порівнянні із моделлю, що діє у США. Це не означає, що це правильно, або неправильно. Як для мене – це дуже високий відсоток. Проте із іншого боку, і я це порівнюю з своїми дітьми – один з них завершив навчання в Університеті, ще один завершує навчання за два тижні (на цей момент навчання завершено – прим. ІК), ще один навчається, і ще один починає перший курс цього навчального року (вересень 2020). Коли у студентів є вибір освітніх компонентів, здебільшого вони обирають те, що для них насправді цікаво, тоді рівень їх вмотивованості значно кращий, а це – добре. Проте, повторюсь, як на мене, 25 % – це дещо багато, але це може бути ефективним.
Це слід дослідити.
Я хотів би, аби у нашій Семінарії ми змогли би додати більше вибіркових освітніх компонентів, проте в нас немає такої гнучкості.
Ми вважаємо, що студент зробив вибір, коли обрав освітню програму, за якою здобуває освіту (сміється), в той самий час окремі фахові освітні компоненти освітньої програми можуть змінюватися. Проте у традиційному розумінні вибірковості, ми не надаємо настільки великого вибору нашим студентам.
Я дозволю собі особистий коментар щодо 25 % вибіркових дисциплін, мабуть, все залежить від галузі – одна справа, коли йдеться про гуманітарні студії, інша справа, коли йдеться про точні науки.
На освітньому рівні бакалавра, студент отримує приблизно 126 кредитів протягом 4 років (кредит в США не відповідає кредитам ЄКТС, 126 кредитів США це 252 кредитів ЄКТС, – прим. ІК). З того, що я особисто пам’ятаю, що у кращому випадку лише 15 кредитів були вибірковими. Вибір до речі був серед обмеженого переліку навчальних дисциплін, що належать певній категорії, які відповідають вашій освітній програмі, наприклад, хімія чи математика. Проте якщо ви берете багато додаткових предметів, то у вас є можливість здобуту другу спеціальність. Наприклад, основна спеціальність – математика, але додаткова – історія.
Втім, 25 % – це все одно якось багато. Проте я переконаний, що в США проводились педагогічні експерименти, коли кількість вибіркових навчальних дисциплін збільшували.
Які внутрішні та зовнішні системи забезпечення якості освіти існують в УБТС та наскільки вони ефективні?
Наскільки я розумію, студенти після проходження навчальної дисципліни заповнюють бланк оцінювання щодо якості викладання.
Це не щось таке, що трапляється часто, проте якщо певний викладач буде отримувати низькі бали від студентів у запропонованому опитуванні, то зрозуміло, що ми реагуємо на це.
Я вважаю, що цей інструмент, можна вважати таким, який вимірює якість викладання та власне самої навчальної дисципліни.
Ще одним інструментом є наші цілі щодо кількості вступників на кожну з освітніх програм. Ми ознайомлюємо всіх керівників освітніх програм та членів Правління з поставленими цілями. Якогось зовнішнього контролюючого органу освітнього процесу в нас немає. В нас є фінансовий моніторинг або щорічний аудит.
Але що цікаво, а також дотичне інших питань – наш ЗВО підпорядкований ВСЦ ЄХБ, проте ми не отримуємо від конфесії фінансової підтримки. Наскільки я розумію, це окрім всього іншого, зумовлено установчою документацією. Отож, в нас є Правління. Це внутрішнє, українське Правління. Можливо, мені не відомі всі тонкощі, проте на зустрічах ВСЦ ЄХБ завжди представлено. Декілька останніх зустрічей Голова ВСЦ ЄХБ, В. Антонюк був представником від конфесії. Правління складається з різних освітян та пасторів та наш ЗВО підзвітний цьому керівному органу. Якщо я не помиляюсь, зустрічі відбуваються двічі на рік. З нашого боку на зустрічі присутні ректор, керівники освітніх програм.
Проте з іншого боку, ми також підзвітні установі-фундації, яка вносить благодійні внески для існування нашого навчального закладу. Вони, своєю чергою, мають Дорадчу Раду. Наш ректор проводить з ними зустрічі – або щомісячні, або раз у два місяці. Питання у порядку денному: чи досягаємо ми поставлених цілей, який прогрес у побудові нового навчального корпусу, які успіхи в освітніх процесах.
Відтак, я можу сказати, що це досягає своєї мети. Насправді вони піднімають шар дуже добрих та корисних питань, і це сприяє розвитку.
Як на мене, це – зовнішні стейкхолдери освіти.
На основі отриманого зворотного зв’язку ми й впроваджуємо зміни. Ми не нехтуємо отриманими даними. Зокрема, ми припиняємо запрошувати викладача, який не отримує доброго відгуку. Також ці способи допомагають нам побачити слабкі місця у Семінарії.
Можливо, це відрізняє нас від інших духовних ЗВО, але в академічній частині, я нагадаю викладачам, навіть, коли це звучить дивно, що студент – є споживачем освітніх послуг, які ми надаємо. Це не означає, що студенти (вони ж споживачі) отримують від нас, все, що вони тільки бажають… але вони платять за освітню послугу. Отже, в них є певні очікування (сміється). Навчальний заклад без студентів не продовжить свого існування. Хоч ми й не є прибутковою організацією, але що ми будем робити без студентів?
Повертаючись до питання ефективності впроваджених нами систем, мені складно оцінити їх ефективність, проте вони інформативні. Ми виносимо рішення, керуючись інформацією, яку отримали, особливо, коли ці інструменти викривають недоліки та вади.
Щодо Правлінь, відповідь очевидна – Дорадча Рада – доволі корисна. Адже вона підіймає добрі питання, вона створює умови підзвітності з боку Семінарії. Це сприяє тому, аби керівництво Семінарії дивилось наперед. Вони допомагають виносити важливі рішення, як, наприклад, було у випадку з придбанням земельної ділянки для будівництва корпусів.
Разом з цим місцеве Правління не настільки ефективне у дорадчих питаннях, як, скажімо Дорадча Рада.
Хто є «стейкхолдерами» УБТС?
ВСЦ ЄХБ – як конфесія є «стейкхолдером», хоч вони нас й не фінансують, ми підпорядковані конфесійно, зазначена раніше Фундація – ми підзвітні цим двом установам. На неофіційному рівні наші працівники є стейкхолдерами, а також я сподіваюсь, що церкви є стейкхолдерами, оскільки власне помісні церкви надсилають студентів на навчання.
Чи студенти сприймають навчання як освітню послугу?
Так, припущення, що гроші, які студенти вносять за навчання технічно не є платою за навчання за договором. Технічно – це пожертвування. Проте ми дуже чітко пояснюємо вартість навчання, структуру Семінарії. Я не встановлюю вартість навчання, проте, за вартістю навчання ми, мабуть, одна з найдорожчих Семінарій в межах ВСЦ ЄХБ. Частково це зумовлено тим, що ми намагаємось стати все більш й більш фінансово незалежними, аби досягти певної сталості. Особисто я вважаю, що це чудова ціль. Я не впевнений, що інші духовні ЗВО поставили собі за мету подібну ціль. Хоч ми й залежимо у великій мірі від додаткового зовнішнього фінансування.
Не залежно де це – Європа, США, Канада, Корея. Ми намагаємось досягти фінансової сталості в Україні, а тому на шляху до цього, ми беремо плату за навчання, яка в нас йменується пожертвуванням.
Навіть й в цьому (2020, – прим. ІК) році ми збільшимо цю плату за огляду на COVID-19, але ми маємо досягти окупності. Окупність необхідна хоч би для того, аби виплатити заробітну плату, утримувати навчальні корпуси та гуртожитки.
Я знаю, що ринок освітніх послуг серед духовних ЗВО в Україні не є дуже великим, проте студенти привозять живі гроші. Тому ми маємо пропонувати для них якісний товар. Студенти мають розуміти, що так, у Семінарії є витрати, тому є оплата за навчання. З іншого боку, студент оплачує тільки частково. Втім все одно, ми маємо надати те, що задекларували.
Я повторюсь: це не означає, що ми виконуємо забаганки. Оскільки студент оплачує тільки частково та за найкращим (у бік студента) розрахунком розмір студентських внесків покриває 20%-25% відсотків реальних витрат, необхідних для надання освітньої послуги.
Наприклад, надання освітніх послуг одному студенту коштує 2800 гривень на рік. Скажімо, ця сума містить у собі й вартість суттєво освітніх витрат, але також й проживання у гуртожитку та харчування протягом сесій, тобто сумарно – це всі витрати. Студенти, за таким розподілом сплачують 700 гривень. Те, що вони покривають 25 % витрат – це чудово, але ми маємо десь знайти гроші, аби покрити 75 % витрат.
Ми поставили собі на меті щорічно збільшувати покриття витрат з українських джерел.
Чи всі стейкхолдери рівним та належним чином представленні в управлінських структурах ЗВО?
Так, я не контролюю хто власне з боку ВСЦ ЄХБ (конфесії-засновника) буде представляти церкви на черговій зустрічі Правління. Так само й в Дорадчій Раді є 5–6 людей, я знаю деяких з них.
Чи розуміють студенти УБТС, що благодійні внески, які вони вносять використовуються не лише на гуртожиток та харчування, але також й на забезпечення освітнього процесу?
Ми рухаємось в напрямку, коли студенти будуть це розуміти. Знову-таки, це не є типовим для духовних ЗВО України, але кожен студент нашої Семінарії у серпні, перед початком навчального року отримує рахунок за освітні послуги, де чітко вказана повна вартість навчання та розмір дотацій, аби вони розуміли, що навчальний заклад погасив 75 %. Це свідомий крок з нашого боку.
Ми маємо намір з наступного року почати виокремлювати статті витрат – освітня послуга – така-то сума, проживання та харчування – така-то.
Я не знаю, чи всі студенти мають таке усвідомлення, проте ми почали розповідати про це нашим студентам.
Проте працівники та викладачі розуміють, що студенти платять за освітню послугу?
Не знаю, чи я можу говорити за всіх, але в цілому так.
Чи ви можете порівняти світську вищу освіту в Україні та духовну?
Нам доводилось допомагати студентам, які мали світську освіту, змінювати свої очікування – виконання завдань, читання – це те, що від них реально очікується. Або, наприклад, плагіат. Про це нам доводиться говорити щороку.
Ми пояснюємо студентам, що духовна освіта має свої відмінності. Тому все те, чому вони навчались раніше може бути дотичним тут, може й не бути.
До того ж навіть завдання, виконання яких є обов’язковим, вони даються не заради завдань або наповнення освітнього компонента це певні вправи для слави Божої. До речі, освіта відповідає вимогам ГО «ЄАТА». Ми є членами цієї установи.
Чи ваші освітні програми акредитовані ГО «ЄАТА»?
Ми дійсно плануємо здобути акредитацію ГО «ЄАТА»
Чи в ваші плани входить здобувати ліцензію МОН та акредитувати освітні програми там?
Ми обговорювали це питання. Проте в нас стільки багато інших проєктів на цей момент, і ми не впевнені, чи це буде мати сенс для нашого навчального закладу. Може так, а може й ні.
Наскільки я розумію, деякі додаткові вимоги можуть бути ускладненими для нас. Йдеться про вимоги до приміщень, кухні, тощо. Державні Університети відповідають цим вимогам, проте ті ЗВО суттєво відмінні від Семінарії.
Тобто перешкодами будуть не стільки освітні вимоги – кількість кваліфікованих викладачів, кількість кредитів в освітніх програмах. Ми зможемо задовільними ці вимоги. До того ж освітні вимоги – це типові акредитаційні вимоги.
Ускладнення розпочинаються в тих додаткових, не академічних вимогах.
Ми не проти здобуття ліцензії МОН з якихось світоглядних міркувань, ми не впевнені, що зможемо задовольнити додаткові вимоги.
[sc name=”futerblock” ]