Аналітика

Путін відправляє вцілілих маріупольців у віддалені куточки Росії, де нараховується приблизно 66 таборів для них

Аналіз російських новин показав, що у Росії існує 66 таборів для українців у колишніх радянських санаторіях та інших місцях. Також з’ясувалось, що російські активісти підпільно допомагають людям втекти.

Стало відомо, що тисячі українців були відправлені у табори за 9 тис. км від їхніх домівок, оскільки чиновники Володимира Путіна виконують наказ кремля розсіяти українців по всій Росії.

Серед них вцілілі з портового міста Маріуполь, де цивільні були заблоковані на металургійному заводі «Азовсталь», в той час як російські сили намагаються остаточно зломити останніх захисників міста.

При розслідуванні та аналізі місцевих російських новин, було виявлено 66 таборів для українців на місцях колишніх радянських санаторіїв та інших місць, включаючи Сибір, Кавказ, Північне Полярне коло та Далекий Схід.

З розмови з правозахисниками в Росії стало відомо, що вони розвивають підпільну мережу допомоги українцям, які хочуть покинути табори.

Росіяни беруть українців у власні домівки, купують квитки на потяг та направляють їх до інших груп, які можуть допомогти їм дістатися кордону.

Один активіст сказав: «Держава відноситься до них, як до робочої сили, як до речей, переселяючи їх, навіть не думаючи про те, що їм потрібно. Держава не в змозі подбати про них. Вони вразливі та потребують допомоги».

Розслідування є першим доказом спецоперації з розсіяння українців по країні, охопленої історичним скороченням населення після холодної війни.

Це сталося минулого місяця, після того, як inews виявили, що Москва віддала наказ містам по всій Російській Федерації підготуватися до прибуття 100 000 «біженців». Зараз Росія заявляє, що із зони бойових дій було «евакуйовано» мільйон людей.

Таня Локшина, заступник директора зі справ Європи та Центральної Азії правозахисної організації «Human Rights Watch», сказала: «Є достатньо доказів того, що сотні українців під примусом були відправлені до Росії».

«Коли людям дають вибір: залишатись під постійними важкими обстрілами чи поїхати на територію окупаційної держави − це є примусовим переміщенням відповідно до міжнародного гуманітарного права. Ми дуже стурбовані тим, що зараз відбувається. Людей, які намагаються евакуюватися у безпечні місця в Україні забирають у Росію, в деяких випадках у місця, які дуже віддалені від українських та європейських кордонів».

Місця, відомі у Росії як пункти тимчасового розміщення (ПВР), виявлені шляхом звіряння місцевих новин з російськими картографічними сайтами. Серед них десятки санаторіїв та колишніх дитячих таборів, як мінімум один центр «патріотичного виховання» і навіть колишнє звалище хімзброї. Вони простягаються через широкі російські степи та через 11 часових поясів над Уральськими горами від Бєлгорода на заході до віддаленого півострова Камчатки на межі Тихого океану та Владивостоку в кінці Транссибірської залізниці.

Було виявлено 6,250 осіб в 38 таборах, включаючи 621 дитину. Загалом у 66 таборах можуть утримувати 10,800 людей, серед них 1000 дітей; більш ніж третина таборів − для жителів Маріуполя.

За даними, в кожному з цих таборів знаходиться в середньому по 162 людини. Росії потрібно приблизно 6000 таборів, щоб поселити ту кількість людей, які, як повідомляється, перетнули кордон.

Поки українці можуть виходити з таборів, але брак коштів, телефонів та документів означає, що це є складним завданням для тих, хто хоче покинути країну.

Але російські активісти намагаються їм допомогти.

«Це вражаюча організація на декількох рівнях – люди збирають гроші на квитки на потяг, допомагають одягом та іграшками для дітей, дозволяють людям залишатися у будинках на декілька ночей, − розповів активіст, який побажав залишитися анонімом. − Вони діляться повідомленнями та передають людей групам в інших містах, які допомагають їм дістатися кордону».

Відомо, що деякі українці втекли до Польщі та Грузії, в той час, як інші намагалися втекти через Казахстан. В одному російському репортажі повідомили, що українці, яких везли до міста на південний схід від Москви, не змогли сісти на потяг.

Український омбудсмен з прав людини Людмила Денісова звинуватила Росію у геноциді та порушенні Женевської конвенції, яка забороняє примусові депортації під час війни.

Закликаючи ООН розслідувати повідомлення про те, що 200 000 дітей були відправлені у Росію, вона сказала: «Їх депортували в усі регіони Росії. Умови їхнього перебування та стан здоров’я наразі невідомі».

Розкрито табори Путіна

Багато колишніх радянських санаторіїв, дитячих таборів, гуртожитків та дитячих будинків використали для того, щоб перевезти українських дітей та дорослих за тисячі кілометрів від кордону їхньої Батьківщини.

26 квітня, після 8-годинного польоту на півострів Камчатка на межі Тихого океану було переселено 10 людей з Херсону, включаючи дітей. Вони були поселені до гуртожитку Камчатського індустріального коледжу в Єлізово.

У далекосхідному приморському краї Росії, який ближче до Токіо, ніж до Москви, місцеві газети повідомляють, що в кінці квітня до Владивостоку прибуло 300 осіб, включаючи 86 дітей, вагітних жінок та пенсіонерів. Відбулось це після 7-денної виснажливої подорожі на Транссибірський експрес з Таганрогу.

Новоприбулих, включаючи вцілілих в Маріупольській облозі, відправили до готельного комплексу «Восток» на узбережжі біля Находки. Це був третій потяг, який прибув за кілька останніх днів, а в іншому звіті повідомлялось, що в 4 сусідніх містах відкривають 14 тимчасових пунктів розміщення (ТПР) для 1350 осіб.

В той час, як російські медіа стверджували, що українці «обрали» жити на Далекому Сході, додаючи, що «майже кожен відзначив красу моря», радник мера Маріуполя повідомив, що у них відібрали документи, гроші, та пообіцяли лише низькооплачувану роботу.

На Далекі Східні острови Сахаліну, де є Курильські острови, приналежність яких оскаржується Японією, прибуло 20 людей, незважаючи на те, що чиновники очікували 600 осіб. В одному звіті говорилось: «Як ми бачимо, Сахалін не користується популярністю серед них. Це зрозуміло».

Інший пункт прийому, являє собою будинок для вцілілих з Маріупольської блокади, це Патріотичний Центр «Авангард» біля Іваново в Ульяновську, місті на березі Волги.

Центр, який направлений на «військово-патріотичну роботу» та пропагування «відданості служінню Батьківщині», відкрився у лютому на базі колишнього дитячого будинку, в рамках  національного «освітнього» проєкту, ініційованого Путіним для створення близько 40 подібних центрів, включаючи один у підконтрольному Росії Криму.

У Мурманську чиновники створили 20 Тимчасових пунктів розміщення (ТПР), включаючи готель «Північного сяйва» та санаторій «Лапландія» у Мурмаші.

Журналіст повідомив, що на Картодромі в Бєлгороді, на місці, де люди зупиняються та живуть у наметах, потрібно пройти два пункти пропуску, де перевірку проводять озброєні чоловіки у балаклавах.

В Уфі чиновники повідомили, що місцезнаходження Тимчасових пунктів розміщення (ТПР) є «інформацією з обмеженим доступом». В одному звіті університетського гуртожитку повідомили, що доступ був обмежений, пройти дозволяли, якщо ви маєте пропуск, «а отже, люди будуть в безпеці».

Більш ніж 530 осіб, включаючи 120 дітей з Маріуполя також було відправлено до віддаленого комплексу таборів озера Царицино в Ленінградській області, який знаходиться за три години їзди від Санкт-Петербурга. Російський архієпископ, який відвідав місце сказав, що декілька людей сказали йому, що вони хочуть додому.

Він сказав: «Люди втратили свої документи, без них вони не можуть купити квиток на потяг чи автобус».

З деяких місць українці вже почали виїжджати. У Нерехті в Костромі, кількість знизилась зі 120 до 90 осіб, з повідомленнями про людей, які виїжджають до Польщі, в той час, як 15 вже покинули Набережні Челни.

Джерело: inews.co.uk

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button