Блог Ігоря Плохого

Як я зустрічав свій День народження в 2022 році?

В ці дні багато хто згадує події минулого року починаючи з 24 лютого. Вони теж викарбувалися в моїй пам’яті незабутніми письменами. 27 лютого я здобув цікавий досвід «святкування» свого Дня народження в дуже непростих умовах.

Передісторія

Повномасштабне вторгнення почалося для мене зненацька з повідомлення дружини, яка розбудила мене словами: «Почалася війна!» Хоч ця страшна епохальна для України віха увірвалася несподівано, ми до неї готувалися… З Олею у мене була завчасна домовленість: якщо починається велика війна, я першу добу займаюся заходами з евакуацій її та доньки, а на другу маю стояти вже в обороні Києва.

Так і сталося разом з зусиллями з евакуації паралельно, 24 лютого, я з’ясовував, де ж наша тероборона (с. Білогородка, Бучанський район)… З’ясувалося, що нічого організованого та підготовленого толком не було… Єдиною людиною, яка мені дала надію на той час, був капелан Анатолій Кушнірчук, який сказав 24 лютого, що у них на ТРЦ «Жираф» (між Бучею та Ірпенем) роздавали зброю, порекомендував мені вранці бути там і отримати її.

Рано вранці я зібрав з сільського телеграм-чату ще 2 хлопців, які рвалися захищати Київщину і ми поїхали в м. Буча записуватися в тероборону та отримувати зброю. На жаль, і там вже нікого не було… Повертаємося в Білогородку з метою тиснути на місцеву владу та організовувати збройний опір окупантам…

Перші дні

В Білогородці на переправі через р. Ірпінь стояли вже ЗСУ в дуже скромній кількості приблизно три БМП та одна ЗУ на базі МТЛБ… Підхожу до командира — у нього на обличчі відчуття фатуму… Запитую, як справи? Повідомляє, що стоять, щоб стримати танковий прорив, роблячи акцент на те, що задача, м’яко кажучи, важка для виконання… Даю йому пропозицію, що я спробую організувати місцевих мешканців, зробити окопи, капоніри, засідки у вузьких місцях з «коктейлями молотова» та інші заходи, а від нього прошу домовитися з командуванням озброїти добровольців… Досягли згоди. Кожен почав робити свою частину роботу…

Багато подробиць випускаю, але військові зброю не змогли нам передати. Мені натомість спонтанно випала честь організувати загін, який з часом виріс до чотирьох спостережних пунктів загальною кількістю близько 70 осіб.

25 лютого нас було чоловік зо 30… ми зайняли один з пагорбів над мостом через річку. В той день ми змогли окопатися самі та допомогли військовим. Я роздобув декілька ящиків гранат Ф-1, 2 РПГ (з досвідченими рпг-шниками та засідками для них), зі стрілецької був лише 1 мисливський АК та ще 1 мисливська рушниця, пару чоловік в сільській раді отримали ПМ, а також 2 штик-ножі), «коктейлі молотова»… В той же день було організовано роботи по затопленню заплави річки Ірпінь… З’ясував, що міст не заміновано… Вийшов на артилерію та зафіксував координати центру моста, щоб під час наступу накрити його артою… Передав координати та канали зв’язку іншим добровольцям у разі, якщо під час бою я вже не зможу передавати інформацію… Налагодили зв’язки з нашими активістами на лівому березі р. Ірпінь, через села яких може рухатися техніка московитів…

В ніч з 25 на 26 лютого весь час не спали — чекали на колону танків… Чули гул колони… зв’язалися з сусідніми селами, отримали підтвердження — йде колона, але ворожа техніка пройшла по сусідньому мосту через Стоянку… Все нормально, всі живі, здорові, але на нервах — зброї в достатній кількості нема! Як стояти далі?

Я, як командир спонтанного загону, періодично їжджу з позицій до сільської ради для розв’язання цього питання…

26 лютого у нас з’явилася короткоствольна зброя, броніки, каски — хоч щось… Чатуємо день та ніч… Прориву ще не було…

27 лютого — почався мій День народження другою ніччю без сну… Дружина (й інші люди) постійно за мене моляться… Я коротко встиг лише попросити у Бога про подарунок, який так мені необхідний — зброю для моїх хлопців…

З 6 ранку я на свій день народження штурмую сільську раду та розміщений там штаб з вимогою озброїти загін. В штабі годують обіцянками… Довелося, як капелану, трошки не по капеланські поговорити з головою ОТГ… Подіяло… В загоні всі люди вже озброєні…

Читайте також:

В той день, 27 лютого, до нас приєдналася група «правосєків», чоловік з десять, яких ми теж озброїли, вони зайняли одну з позицій… Про день народження я тоді й не згадував. Після обіду нас підсилили Азовці, дуже потужно, хлопці не просто зі зброєю, а з кращими її взірцями, всі з арками (AR-15), класним екіпіруванням, приїхав сам Андрій Білецькиий… На душі радість і сльози… Лише вчора та позавчора ми сумні та приречені з голими руками та невеличким взводом ЗСУ стояли на цьому рубежі, а зараз пагорб кишить захисниками, навіть якось по-особливому засяяло сонце… І тут у коротких паузах між справами я згадав про свій день народження, і зрозумів, що Бог почув мою молитву, одарив мене тими подарунками, про які я так до Нього тоді молився…

(Дасть Бог, далі буде…)

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Ігор Плохой

Магістр філософії (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет філософії); Магістр економіки (Одеський Національний Університет ім. І.І. Мечникова, факультет міжнародних економічних відносин); Магістр публічного управління (Національна академія державного управління при Президентові України); Голова ГО "Християнський фронт"; Військовий капелан.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Шановний пасторе-капелане Ігоре!
    Маю велику честь і задоволення поздоровити Вас – із уже минулим днем народження!
    Нехай всемогутній і милостивий Бог-Творець щедро і рясно обдарує Вас і Вашу родину всіма Своїми дарами й благодатями!
    А головне – щоби Його та, відповідно, наша українська – славна й тріумфальна Перемога звершилася на всіх законних теренах нашої Батьківщини: і, причому, якомога скоріше й повніше! І щоби наступний день народження Ви відзначали – у колі Ваших рідних, близьких і друзів: і вже у суто мирній і благословенній нашій державі!
    Многія і благія Вам літа! Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button