Непокора з повагою – мудрість простоти

Непокора з повагою владі зі страху Божого зовсім не обов’язково передбачає відкриту конфронтацію.

Ісус наказав Своїм учням: «Ось, Я посилаю вас, як овець серед вовків: тож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Матвій 10:16). Вже у Старому Завіті ми можемо знайти приклади такої «мудрої простоти».

Так, під час єгипетського рабства «цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім’я Шіфра, а ім’я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті. І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті? І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять. І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів. І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми» (Вихід 1:15-21).

При підкоренні Ханаану, коли послані Ісусом Навином розвідники ховалися в домі блудниці Рахав, «І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край. А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх.» (Ісус Навин 2:3-5). У зв’язку з цим Яків, вже в Новому Завіті, пише: «Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?» (Якова 2:25).

Подібну «шановну непокору» виявляють і мудреці, які прийшли зі Сходу вклонитися новонародженому Царю Юдейському. «Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було… А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Від Матвія 2:7-9,12).

Читайте також:

• Благочестива непокора

Але, знову ж таки, головне – щоб «непокора з повагою» до влади була проявом страху Божого, а не нашого свавілля. Нехай Він дасть нам для цього мудрості та водійства.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!