Українців, переселених з Польщі у 1944–1951 роках, офіційно визнано депортованими
Верховна Рада України ухвалила важливе історичне рішення — визнала депортацією масове примусове переселення українців, здійснене в 1944–1951 роках із території сучасної Польщі. Це закріплено в ухваленому законопроєкті №2038, на який звернуло увагу агентство «Інтерфакс-Україна».
Документ, поданий ще у 2019 році до 75-річчя початку депортацій, розширює юридичне тлумачення поняття «депортація», включаючи примусове переселення українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини, Любачівщини та Західної Бойківщини. Ці історичні регіони нині входять до складу Республіки Польща.
Згідно із законом, підставою для переселення стали рішення, ухвалені органами тодішнього СРСР та Польської Народної Республіки. Законопроєкт передбачає для постраждалих щорічну одноразову матеріальну допомогу, а також надання пільг, аналогічних до тих, що отримують учасники війни. Їхні родини також зможуть скористатися пільгами на рівні родичів учасників бойових дій.
Історичний контекст
У період між 1944 і 1951 роками відбулися масштабні депортації українського населення з територій, що відійшли Польщі за підсумками Другої світової війни. Це було частиною спільної радянсько-польської політики з «розв’язання українського питання», яка переслідувала цілі ліквідації українського національного руху та асиміляції українців у польському середовищі.
Найбільш драматичним етапом стала операція «Вісла» у 1947 році, внаслідок якої понад 140 тисяч українців були насильно вивезені зі своїх домівок.
Прийняте рішення Верховної Ради є важливим кроком до історичної справедливості щодо тисяч українських родин, які понад 70 років чекали на офіційне визнання власної трагедії.
Читайте також:
