Актуальне

Україна: вкрадене дитинство

Червень, час літніх канікул для маленьких українців… Але майже двоє з кожних трьох дітей були вимушені покинути свої домівки, школи, ігрові майданчики.

Щасливі звуки безтурботних дітей лунають навколо ігрового майданчика в центрі Амстердама, куди мене знову привів обов’язок дідуся. Поки мої двоє онуків приєднуються до друзів, які грають у футбол, копають у піщаній ямі чи мчаться на гонках, я наздоганяю останні новини з України, які вже більше вісімдесяти днів надсилають Аль Акімофф та команда YWAM Slavic Ministries.

Я читав, що кожного дня вбивають двох маленьких українців, щодня четверо отримують поранення в результаті вибухової зброї. Діти цілої нації мають дитинство, тільки якщо їхнє життя не зруйноване російським вторгненням. Який же існує контраст з амстердамськими дітьми, які бігають навколо мене, які вже закінчують навчальний рік та починають літній відпочинок.

Червень, час літніх канікул для маленьких українців…Але майже двоє з кожних трьох дітей були вимушені покинути свої домівки, школи, ігрові майданчики. Це все відбувається в  масштабах, яких не було в Європі з часів Другої світової війни. Замість втечі в уявний світ піратів, принцес та героїв Щенячого патруля, їм довелось раптово подорослішати та стикнутися з реальністю жорстокого світу.

UNICEF повідомляє, що три мільйони дітей є внутрішньо переміщеними, вони все ще ховаються від російських бомб та ракет, в той час, як інші 2,2 мільйона дітей виїхали в безпечні країни, переважно з матерями, але без батьків.

Проте навіть закордоном їхні кошмари не закінчились. В багатьох з них батьки чи родичі знаходяться на передовій, в багатьох друзі чи родичі були поранені або вбиті російськими військами. Я думав про матір, яка розповіла мені, що її доньці роками снився кошмар про путіна. Двоє молодих жінок розповіли мені про їхнє занепокоєння за батьків, які знаходяться десь на східному фронті. Чи зможе це покоління зцілитися від емоційних шрамів цього натиску? Як ви розповідаєте дітям про Божу любов, стикаючись з ненавистю та насиллям.

Ел у своїй доповіді задається питанням: «Чи будуть українські діти завжди ненавидіти росію? Чи навчаться вони бути жорстокими? Чи оговтаються вони від жорстоких дій? Якщо вони виїхали з України, чи повернуться вони додому, і яку країну вони будуть вважати своїм домом? Чи зрозуміють вони, за які цінності боролася наша нація, чи сприймуть вони це як належне чи знехтують цим? Чи будуть вони завжди боятися грому та шуму літаків?

Авіалайнер пролітає низько над містом, готуючись до посадки в Схіпголі. Ніхто з дітей не звертає на це уваги.

Перервана освіта

Цілеспрямована політика перерваної освіти з‘явилась через російські обстріли, які завдали шкоди та зруйнували приблизно 1888 шкіл з моменту загострення конфлікту, а це вдвічі більше, ніж кількість нападів на сході України з 2014-2021 роки.

Середа, 1 червня, відзначався Міжнародний День Захисту дітей. В своєму вечірньому відео Зеленський зазначив, що за перші 100 днів війни 243 дитини було вбито, 446 поранено і ще 139 оголошено безвісті зниклими. З болем у серці він зазначив, що 200 000 дітей примусово були відправлені до росії: «Мета цієї кримінальної політики − не просто красти людей, а змусити їх забути про Україну.

Країна не може бути завойована. Наші люди ніколи не зможуть здатися. Наші діти не стануть власністю окупантів».

Відзначаючи Міжнародний День Захисту дітей, у Львові поставили порожні шкільні автобуси на площі Ринок з 243 іграшками, пристебнутими до сидінь з іменними ярликами. Мер міста пояснив, що меморіал під назвою «Екскурсія Львовом, яка ніколи не відбудеться» − символ 243-х українських дітей, які ніколи не поїдуть у шкільну подорож.

Хаос та збентеження

Спустошене життя та економічні можливості, спричинені війною, також залишають багато сімей в тяжкому стані, вони не в змозі задовольнити базові потреби та надати гідну підтримку своїм дітям. Також чиновники попереджають про гостру кризу захисту дітей. Хаос та збентеження під час втечі з небезпечних місць наражають дітей на подальший ризик сімейних розлучень, насилля, експлуатації та торгівлі людьми.

Хоча UNICEF продовжує закликати до негайного припинення вогню в Україні заради всіх дітей, дилема, з якою стикається президент Зеленський, полягає  в тому, що це може просто призупинити несправедливу окупацію української суверенної території й лише відкладе зусилля путіна «створити українську історію».

Район, де знаходиться школа та дитячий майданчик моїх онуків, колись був єврейським.

Іноді, ідучи зі школи, ми зупиняємось та дивимось на Столперштайн (латунні меморіальні дошки, вмонтовані на вулиці) будинки, куди нацисти приводили жертв − молодих та старих, щоб відправити їх до Освенцима та інших таборів.

Чи закінчиться це коли-небудь?

Джерело: evangelicalfocus.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button